Ернст Авґуст Ендель
| Ернст Авґуст Ендель | |
|---|---|
| нім. August Endell нім. Ernst Moritz August Endell | |
 | |
| Народження | 12 квітня 1871[1][2][…] |
| Смерть | 15 квітня 1925[1][2][…] (54 роки) |
| Країна (підданство) |
.svg){kind=small} Королівство Пруссія[5] |
| Діяльність | архітектор, викладач університету, дизайнер, письменник, педагог |
| Праця в містах | Вроцлав[1] |
| Заклад | Staatliche Akademie für Kunst und Kunstgewerbe Breslaud |
 Ернст Авґуст Ендель у Вікісховищі | |
Ернст Моріц Авґуст Ендель (нім. Ernst Moritz August Endell; 12 квітня 1871, Берлін — 15 квітня 1925, там же) — німецький архітектор, художник декоративно-прикладного мистецтва періоду модерну, один із засновників югендстилю, теоретик мистецтва, есеїст і педагог.
Життєпис[ред. | ред. код]
Ендель народився у Берліні, а в 1892 році переїхав до Мюнхена. Спочатку мріяв стати педагогом, але потім його захопила академічна наука. Ендель вивчав естетику, психологію і філософію, німецьку літературу і мистецтво в Мюнхенському університеті.
Готувався до здобуття ступеня доктора наук. Однак, зустрівши художника Германа Обріста, який став його близьким другом і однодумцем, вирішив повністю присвятити себе мистецтву. Вони обговорювали проблеми формування та важливості югендстилю в різних видах мистецтва, в тому числі в архітектурі. Ендель став учасником «Мюнхенських об'єднаних художніх майстерень» (нім. Münchner Vereinigten Werkstätten für Kunst) і зробив суттєвий внесок в теорію і практику розвитку «художніх ремесел» (нім. Kunstgewerbe).
_Elvira.jpg)
Популярність до Енделя прийшла завдяки проєкту фасаду знаменитого мюнхенського фотоательє «Ельвіра» (1897–1898). Декоративний рельєф з яскраво-червоного і золотистого гіпсу (стукко) на зеленому тлі, що нагадує чи то мушлю чи морську хвилю, жартома прозвали «восьминогом рококо», а будівлю — «замком дракона». Цей рельєф народився під впливом іншого твору — «Цикламени» Германа Обріста. Два твори стали символами югендстилю. Як можливими джерелами називають також твори бельгійських архітекторів Віктора Орти та Анрі Ван де Велде. В 1937 році нацисти знищили «модерністського дракона», а сама будівля була зруйнована при бомбардуванні в 1944 році.
З 1899 року Ендель був співредактором журналу «Пан». У статтях з теорії та психології мистецтва, а також у книзі «Краса великого міста» (нім. Die Schönheit der großen Stadt, 1908) він формулював своє бачення культури і архітектури в прийдешньому XX столітті. У журналі «Пан» опублікував есе «За красу» (нім. Um die Schönheit), в якому стверджував, що мистецтво і стиль мають впливати на почуття глядача виключно силою форми. Його погляди на мистецтво високо оцінили художники того часу, зокрема Франц фон Штук, Ловіс Корінт і експресіоніст Ернст Кірхнер. У своїх теоретичних есе Ендель проклав шлях до абстрактного мистецтва в Німеччині. Вважав, що мистецтво існує незалежно від природи; якості образотворчої форми, як і в музиці, мають абсолютний характер. Тому формоутворення у всіх видах мистецтва грунтується на принципах архітектоніки. Журнал «Пан» публікував малюнки Енделя і проекти декоративних рельєфів, шпалер, тканин, вітражів і світильників[6].
З 1901 року Ендель працював над проектами будівель державних установ і житлових будинків Берліна. Навесні 1901 року згідно з його експресіоністським проектом на Кепенік-штрассе з'явилася споруда «Різнобарвного театру» (нім. Buntes Theater, зруйнований під час війни). Характерною рисою інтер'єрів були стіни пофарбовані в різні кольори. Тому театр вважався провісником архітектури експресіонізму.
На замовлення виноторговця Вільгельма Ноймана в 1905–1906 роках архітектор оформив у Хакських двориках на берлінській Розенталер-штрассе оригінальний «Енделів двір» (Endell'sche Hof) з фасадом із кольорового скла. Сьогодні тут знаходиться вар'єте «Хамелеон». В 2004–2005 роках в «Хамелеоні» були проведені реставраційні роботи, які повернули будівлі первісний вигляд за задумом Енделя.
В 1911–1912 роках архітектор спроектував і побудував іподром в берлінському районі Марієндорф. Розробляв проекти приватних будинків у Берліні і Потсдамі.
В 1904 році Ендель відкрив у Берліні «Школу формоутворення» (нім. Schule der Ausbildung), в якій реалізував свою теоретичну і педагогічну програму.
В 1918 році здобув посаду ректора Державної Академії мистецтв і ремесел у Бреслау.
Ендель був одружений з художницею і скульпторкою Ельзою Пльоц.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118682032 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б August Endell
- ↑ а б August Endell — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2018.
- ↑ Museum of Modern Art online collection
- ↑ Власов В. Г.. Стили в искусстве. В 3-х т. — СПб.: Кольна. Т. 3. — Словарь имен, 1997. — С. 556
Література[ред. | ред. код]
- Klaus Reichel: Vom Jugendstil zur Sachlichkeit, August Endell, 1871-1925. Hochschulschrift, Bochum 1974, o. ISBN. (Dissertation; Universität Bochum, Abteilung für Geschichtswissenschaft; 1974)
- Jürg Mathes (Hrsg. ): Theorie des literarischen Jugendstils. Reclam, Stuttgart 1984, ISBN 3-15-008036-3, S. 40, 100ff.
Посилання[ред. | ред. код]
- Бібліографія. Ернст Авґуст Ендель // Німецька національна бібліотека
- Біографія [Архівовано 27 липня 2018 у Wayback Machine.](нім.)
|
