Еріставі Костянтин Давидович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еріставі Костянтин Давидович
груз. კონსტანტინე დავითის ძე ერისთავი
Народився 22 січня (3 лютого) 1889
Саломінао, Кутаїська губернія, Російська імперія
Помер 12 березня 1975(1975-03-12)[1] (86 років)
Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР[1]
Поховання Дідубійський пантеон
Країна  Російська імперія
 Грузинська Демократична Республіка
 СРСР
Діяльність лікар
Alma mater Тартуський університет
Галузь медицина
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани»

Еріставі Костянтин Давидович (нар. 22 лютого 1889(18890222), Саломінао — 12 березня 1975, Тбілісі) — радянський хірург, доктор медичних наук, професор, академік АН Грузинської РСР, заслужений діяч науки Грузинської РСР.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 22 січня (3 лютого) 1889 року в селі Саломінао (нині — село Кірово Ванського муніципалітету регіону Імеретія, Грузія). У 1914 році закінчив медичний факультет Юр'ївського (нині — Тартуського) університету. З 5-го курсу був запрошений відомим хірургом В. Г. Цеге-Мантейфелем асистентом на кафедру факультетської хірургії. Брав участь у Першій світовій війні як лікар на різних фронтах. Одночасно займався науковою роботою, результати своїх спостережень виклав у статтях про лікування газової гангрени та інфікованих ран, написаних у 1915 році. У 1918 році повернувся до Грузії, працював ординатором в хірургічному відділенні Тбіліської залізничної лікарні. З 1921 по 1928 рік Еріставі працював старшим асистентом кафедри загальної хірургії медичного факультету Тбіліського університету (з 1930 — Тбіліський медичний інститут).

У 1926 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Механізм швидкої смертності при жировій емболії». У 1929—1941 роках професор Еріставі завідував кафедрою загальної хірургії. За його ініціативи при Тбіліській залізничній лікарні була організована станція переливання крові, яку він очолював з 1938 по 1941 рік. З 1941 до 1948 року Еріставі завідував кафедрою факультетської хірургії, з 1948 по 1962 рік — кафедрою госпітальної хірургії, з 1941 по 1950 рік — був ректором Тбіліського медичного інституту і одночасно (1948—1952; на громадських засадах) директором НДІ переливання крові, з 1950 по 1974 рік — директором НДІ експериментальної та клінічної хірургії АН Грузинської РСР.

У 1950 році був обраний дійсним членом АН Грузинської РСР.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 2 квітня 1966 року Костянтину Давидовичу Еріставі присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

Він був почесним членом Чехословацького медичного товариства імені Я. Пуркіньє (1961), членом Міжнародної асоціації хірургів (1960), членом правління Всесоюзного наукового товариства хірургів (1937), депутатом Верховної Ради Грузинської РСР 1-5-го скликань.

Жив і працював у Тбілісі. Помер 12 березня 1975 року. Похований у Тбілісі.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Еріставі опублікував понад 200 наукових робіт. Його наукова діяльність була присвячена оперативному лікуванню органів черевної порожнини, серця і кровоносних судин, захворювань органів грудної порожнини, опіків, інфікованих ран. При розробці проблеми гіпотермії в інституті під його керівництвом була сконструйована оригінальна охолоджувально-зігрівальна установка. У роки Німецько-радянської війни проводив успішне лікування опіків у поранених за допомогою порошку з гранатової кірки (цей порошок застосовувався в суміші з анастезином і сульфаніламідними препаратами). Еріставі цікавили проблеми трансплантації органів і тканин, проблеми дослідження консервації та заміщення великих кровоносних судин, травматології та трансфузіології, нейрохірургії.

У монографіях «Відновлювальна хірургія облітеруючого атеросклерозу термінального відділу черевної аорти та її дистальних гілок» (1968), «Захворювання дванадцятипалої кишки» (1969), «Структурні і деякі гістохімічні зміни міокарда при штучному кровообігу» (1969, у співавторстві) та інших роботах викладені ключові питання клінічної та експериментальної хірургії. За цикл робіт з судинної хірургії Еріставі був удостоєний Державної премії Грузинської РСР (1975).

Еріставі розробляв питання історії медицини. У 1953 році ним написана (у співавторстві) книга «І. Р. Тарханішвілі. Життя, наукова та громадська діяльність». З історичних позицій написана ювілейна стаття «Медична наука в Радянській Грузії» (1957).

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений трьома орденами Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, орденом «Знак Пошани», медалями.

Лауреат Державної премії Грузинської РСР (1975). Заслужений діяч науки Грузинської РСР (1941).

Посилання[ред. | ред. код]

  • Еріставі Костянтин Давидович. // Сайт «Герои страны» (рос.).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Эристави Константин Давидович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.