Еріх Кюнгакль
| Еріх Кюнгакль | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
| Народився | 17 жовтня 1950 (73 роки) Цитиці, Чехословаччина | |||
| Зріст | 196 см | |||
| Вага | 97 кг | |||
| Позиція | центральний нападник | |||
| Проф. клуби | Ландсгут Кельн Ольтен | |||
| Нац. збірна |  ФРН
| |||
| Ігрова кар'єра | 1968 — 1989 | |||
 Еріх Кюнгакль у Вікісховищі | ||||
| Спортивні медалі | |||
|---|---|---|---|
| Представник ФРН
| |||
| Хокей із шайбою | |||
| Олімпійськи ігри | |||
| Бронза | 1976 | ||
Еріх Кюнгакль (нім. Erich Kühnhackl; 17 жовтня 1950, Цитиці, Чехословаччина) — колишній німецький хокеїст, який народився та виріс у Чехословаччині. Визнаний найкращим гравцем німецького хокею всіх часів та XX століття у 2000 році. Кюнгакль член Зали слави IIHF,[1][2] а також Зали слави німецького хокею[3] та Зали спортивної слави Німеччини.[4]
Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]
На клубномі рівні Еріх виступав за німецькі команди «Ландсгут» та «Кельн». З 1985 по 1987 роки захищав кольори швейцарського клубу «Ольтен».
На рівні збірних[ред. | ред. код]
У складі збірної ФРН став бронзовим призером Зимових Олімпійських ігор 1976 року в австрійському Інсбруку.
Найкращий бомбардир чемпіонату світу 1978 року та зимових Олімпійських ігр 1984 року.
Кар'єра тренера та функціонера[ред. | ред. код]
Після ігрової кар'єри Кюнгакль працював тренером у клубах «Ландсгут», «Бад-Наугайм», «Регенсбург» та «Штраубінг Тайгерс», а також національної збірної Німеччини.
З червня 2009 по червень 2010 року обіймав посаду спортивного директора клубу Німецької хокейної ліги «Франкфурт Ліонс».[5]
З 2010 по 2014 роки віцепрезидент Федерації хокею Німеччини.[6]
Нагороди та досягнення[ред. | ред. код]
- Чемпіон ФРН в складі «Ландсгут» — 1970, 1983.
- Чемпіон ФРН в складі «Кельн» — 1977, 1979.
- Гравець року в ФРН — 1978, 1980, 1983.
- Команда всіх зірок Бундесліги: 1976/77, 1977/78, 1978/79, 1979/80, 1981/82, 1982/83 та 1983/84.
- Визнаний найкращим гравцем німецького хокею всіх часів та XX століття у 2000 році.[7]
Особисте життя[ред. | ред. код]
Батьки Еріха судетські німці,[8] які після вторгнення військ СРСР та країн-сателітів емігрували з Чехословаччини до ФРН в 1968 році.[9]
Син Еріха Том також хокеїст.
Статистика[ред. | ред. код]
Клубні виступи[ред. | ред. код]
| Сезон | Клуб | Ліга | Регулярний сезон | Плей-оф | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| І | Г | П | О | ШХ | І | Г | П | О | ШХ | |||
| 1968–69 | «Ландсгут» | Бундесліга | 14 | 6 | 2 | 8 | 2 | — | — | — | — | — |
| 1969–70 | «Ландсгут» | Бундесліга | 35 | 21 | 14 | 35 | 14 | — | — | — | — | — |
| 1970–71 | «Ландсгут» | Бундесліга | 35 | 16 | 12 | 28 | 18 | — | — | — | — | — |
| 1971–72 | «Ландсгут» | Бундесліга | 35 | 24 | 19 | 43 | 36 | — | — | — | — | — |
| 1972–73 | «Ландсгут» | Бундесліга | 40 | 38 | 30 | 68 | 43 | — | — | — | — | — |
| 1973–74 | «Ландсгут» | Бундесліга | 36 | 50 | 26 | 76 | 40 | — | — | — | — | — |
| 1974–75 | «Ландсгут» | Бундесліга | 35 | 47 | 20 | 67 | 90 | — | — | — | — | — |
| 1975–76 | «Ландсгут» | Бундесліга | 35 | 29 | 27 | 56 | 73 | — | — | — | — | — |
| 1976–77 | «Кельн» | Бундесліга | 40 | 47 | 26 | 73 | 79 | — | — | — | — | — |
| 1977–78 | «Кельн» | Бундесліга | 46 | 52 | 43 | 95 | 43 | — | — | — | — | — |
| 1978–79 | «Кельн» | Бундесліга | 52 | 59 | 58 | 117 | 99 | — | — | — | — | — |
| 1979–80 | «Ландсгут» | Бундесліга | 48 | 83 | 72 | 155 | 67 | — | — | — | — | — |
| 1980–81 | «Ландсгут» | Бундесліга | 44 | 40 | 46 | 86 | 74 | 5 | 4 | 2 | 6 | 4 |
| 1981–82 | «Ландсгут» | Бундесліга | 38 | 41 | 61 | 102 | 34 | 8 | 6 | 9 | 15 | 4 |
| 1982–83 | «Ландсгут» | Бундесліга | 36 | 32 | 48 | 80 | 70 | 10 | 7 | 7 | 14 | — |
| 1983–84 | «Ландсгут» | Бундесліга | 43 | 35 | 52 | 87 | 75 | 10 | 4 | 11 | 15 | — |
| 1984–85 | «Ландсгут» | Бундесліга | 36 | 30 | 39 | 69 | 59 | 4 | 2 | 3 | 5 | 16 |
| 1985–86 | «Ольтен» | НЛА | 35 | 22 | 23 | 45 | 88 | — | — | — | — | — |
| 1986–87 | «Ольтен» | НЛА | 15 | 6 | 8 | 14 | 38 | — | — | — | — | — |
| 1987–88 | «Ландсгут» | Бундесліга | 35 | 20 | 29 | 49 | 47 | — | — | — | — | — |
| 1988–89 | «Ландсгут» | Бундесліга | 36 | 21 | 38 | 59 | 67 | — | — | — | — | — |
| Усього в Бундеслізі | 751 | 691 | 662 | 1353 | 1030 | 37 | 23 | 32 | 55 | — | ||
| Усього в НЛА | 50 | 28 | 31 | 59 | 126 | — | — | — | — | — | ||
Збірна[ред. | ред. код]
| Рік | Команда | Турнір | І | Г | П | О | ШХ |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1976 | ФРН | ЗОІ | 5 | 5 | 5 | 10 | 10 |
| 1976 | ФРН | ЧС | 10 | 7 | 1 | 8 | 18 |
| 1977 | ФРН | ЧС | 10 | 5 | 5 | 10 | 24 |
| 1978 | ФРН | ЧС | 10 | 8 | 7 | 15 | 6 |
| 1981 | ФРН | ЧС | 8 | 3 | 3 | 6 | 12 |
| 1982 | ФРН | ЧС | 7 | 3 | 5 | 8 | 8 |
| 1983 | ФРН | ЧС | 10 | 5 | 7 | 12 | 28 |
| 1984 | ФРН | ЗОІ | 6 | 8 | 6 | 14 | 12 |
| 1985 | ФРН | ЧС | 10 | 3 | 4 | 7 | 20 |
| Національна збірна | 76 | 47 | 43 | 90 | 138 | ||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Erich Kühnhackl Erhält Hall of Fame-Urkunde. Федерація хокею Німеччини (нім.). 7 лютого 2017. Процитовано 4 липня 2023.
- ↑ Erich Kühnhackl. www.iihf.com. Процитовано 26 березня 2016.
- ↑ Die Mitglieder - Eishockeymuseum. www.eishockeymuseum.de. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 26 березня 2016.
- ↑ Meldung 24 05 2016. www.hall-of-fame-sport.de. Архів оригіналу за 17 липня 2016. Процитовано 17 липня 2016.
- ↑ German legend Kühnhackl takes on new challenge - NHL.com - News. www.nhl.com. Процитовано 26 березня 2016.
- ↑ Freising, Johann Kirchberger. Verlockendes Angebot: Eisige Zeiten. sueddeutsche.de (нім.). ISSN 0174-4917. Процитовано 26 березня 2016.
- ↑ Diepold, Christian. Erich Kühnhackl - Eishockeyspieler des Jahrhunderts. www.eishockey-online.com (нім.). Архів оригіналу за 17 березня 2016. Процитовано 26 березня 2016.
- ↑ Erich Kühnhackl Stiftung. www.erich-kuehnhackl-stiftung.de. Архів оригіналу за 8 лютого 2016. Процитовано 26 березня 2016.
- ↑ International Hockey Legends: Erich Kuhnhackl. internationalhockeylegends.blogspot.fr. Процитовано 26 березня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
|
