Еріх Мільке
| Еріх Мільке | |
|---|---|
| нім. Erich Mielke | |
 | |
| Міністр державної безпеки НДР | |
| 1957 — 1989 | |
| Президент | Вільгельм Пік (до 1960 року) |
| Народився |
28 грудня 1907[1][2][…] Берлін, Німецька імперія |
| Помер |
21 травня 2000[1][2][…] (92 роки) Берлін, Німеччина |
| Похований | Центральний цвинтар Фрідріхсфельдеd |
| Відомий як | офіцер, політик, міністр |
| Країна | Німецька імперія, Веймарська республіка, СРСР, НДР і Німеччина |
| Alma mater | Кельнська гімназіяd |
| Політична партія | Комуністична партія Німеччини і Соціалістична єдина партія Німеччини |
| Нагороди |
                     |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Еріх Мільке (нім. Erich Fritz Emil Mielke 28 грудня 1907, Берлін, Німецька імперія — 21 травня 2000, Берлін, Німеччина) — державний діяч НДР, міністр державної безпеки НДР в 1957–1989, генерал армії.
Двічі засуджений в Німеччині (1-й раз заочно)[4] .
Молодість[ред. | ред. код]
Народився в 1907 році в Берліні. Німець.
Закінчив школу міської громади і гімназію.
Працював торговим агентом-експедитором, одночасно в 1928–1931 працював репортером газети «Die Rote Fahne». Вперше арештований в 1930 за участь у забороненій владою демонстрації.
У 1931 під час комуністичної демонстрації в Берліні разом з Еріхом Цімером брав участь в убивстві двох поліцейських — Пауля Анлауфа і Франца Ленка (третій поліцейський був важко поранений). Після цього Мільке був змушений тікати в Бельгію, а звідти в 1932 — в Москву . За співучасть у вбивстві був заочно засуджений до смертної кари[4].
1930-ті роки і Друга світова війна[ред. | ред. код]
У вересні 1936 — березні 1939 брав участь в громадянській війні в Іспанії проти прихильників Франко під псевдонімом «Фріц Ляйснер». Був начальником оперативного відділу бригади, потім інструктором 11-ї інтернаціональної бригади і її начальником штабу, мав військове звання «капітан». Брав участь в арештах і допитах іспанських троцькістів[4]. Після поразки республіканців разом з іншими бійцями інтернаціональних бригад перейшов франко-іспанський кордон, але оскільки французька влада інтернувала всіх, хто перейшов кордон і поміщала до таборів для інтернованих осіб, Мільке з Франції нелегально емігрував до Бельгії. Там йому вдалося влаштуватися на роботу в редакцію однієї з газет.
При вторгненні німецьких військ в Бельгію під час Французької кампанії 1940 втік до Франції, де був на деякий час інтернований. Мільке знову вдалося втекти, він жив під чужим ім'ям, видаючи себе за латиша-емігранта Ріхарда Гебеля, працював лісорубом. Брав участь в русі Опору.
У грудні 1943 затриманий німецькою владою, але не викритий, після чого мобілізований у військово-будівельну Організацію Тодта. Працював на будівництві укріплених споруд, в грудні 1944 зумів утекти і здався в полон військам союзників.
У післявоєнній Німеччині і в НДР[ред. | ред. код]
Після перемоги союзників над Третім рейхом в червні 1945 Мільке повернувся до Берліну. Працював поліцейським інспектором в Берліні, одночасно був начальником відділу поліції і юстиції. З червня 1946 — віце-президент Німецького управління внутрішніх справ. Після утворення 7 жовтня 1949 Німецької Демократичної Республіки Мільке почав працювати у новоствореній службі безпеки, з жовтня 1949 — генерал-інспектор Головного управління захисту економіки (первинна назва служби безпеки), з 1950 — статс-секретар цієї служби.
З 1955 — заступник міністра, а з листопада 1957 по листопад 1989 — Міністр державної безпеки. За більш ніж 30-річний період на чолі «Штазі» він зробив її однією з найкращих і найбільш ефективних служб контррозвідки і зовнішньої розвідки із тих, що коли-небудь існували в країнах-учасницях Варшавського договору .
Депутат Народної палати НДР з 1958.
Обіймав посаду голови «Штазі» до 7 листопада 1989, коли був знятий з посади міністра, виключений з Політбюро і позбавлений депутатського мандата Народної палати НДР . В наступному місяці виключений СЄПН і заарештований.
У березні 1990 звільнений за станом здоров'я, але це отримало настільки негативний резонанс, що через кілька днів був знову узятий під варту.
У Федеративній Республіці Німеччина[ред. | ред. код]
Після ліквідації НДР і об'єднання Німеччини в жовтні 1990 Еріх Мільке постав перед судом разом з колишнім генеральним секретарем СЄПН Еріхом Гонеккером.
У 1992 керівнику «Штазі» були пред'явлені звинувачення у переслідуванні дисидентів, в стеженні за інакомислячими, в доносах і провокації, в стрільбі на ураження по громадянах НДР, які намагалися подолати Берлінську стіну між столицею НДР і Західним Берліном. В результаті 85-річний ветеран спецслужб був засуджений 26 жовтня 1993 до шести років позбавлення волі за участь у вбивстві двох берлінських поліцейських в 1931[5], за часів Веймарської республіки. Решта справ проти нього були закриті судом в листопаді 1994 з міркувань похилого віку Мільке[6].
1 серпня 1995 достроково відпущений на свободу.
В останні роки свого життя колишня друга людина в східнонімецькій ієрархії проживала з дружиною Гертрудою у скромній двокімнатній квартирі в Берліні. Сусіди запам'ятали його як тихого нетовариського дідка, якого вигулювали в інвалідному візку охоронці. У березні 2000 його помістили в будинок для людей похилого віку, де його син Франк працював лікарем.
Еріх Мільке помер 21 травня 2000 в Берліні.
6 червня 2000 урна з його прахом була похована на берлінському Центральному кладовищі Фрідріхсфельде.
Мільке був головою спортивного товариства «Динамо» (1953–1989), любив полювати.
Військові звання[ред. | ред. код]
- генерал-інспектор (до 1950)
- генерал-лейтенант (1 січня 1953)
- генерал-полковник (1 жовтня 1959)
- генерал армії (1 лютого 1980)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ а б Filmportal.de — 2005.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б в Немецкая волна: Как киллер компартии стал главным чекистом ГДР [Архівовано 13 вересня 2017 у Wayback Machine.]. 10.02.2017
- ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 травня 2020. Процитовано 8 червня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Ex-Chief of E. German Secret Police Freed: Europe: Court releases Erich Mielke. He served time for 1931 killings--but not for any crime from Communist era [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.] // Los Angeles Times, 2 August 1995.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Эрих Мильке
- Еріх Мільке. // Сайт «Герои страны» (рос.).
|
- Народились 28 грудня
- Народились 1907
- Уродженці Берліна
- Померли 21 травня
- Померли 2000
- Померли в Берліні
- Поховані на Центральному цвинтарі Фрідріхсфельде
- Члени СЄПН
- Герої Радянського Союзу
- Герої Праці НДР
- Кавалери ордена «За заслуги перед Вітчизною» (НДР)
- Кавалери ордена «Прапор Праці» (НДР)
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Жовтневої Революції
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Нагороджені медаллю «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР»
- Нагороджені медаллю «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За зміцнення бойової співдружності»
- Кавалери почесної застібки до ордена «За заслуги перед Вітчизною»
- Кавалери ордена «За заслуги перед Польщею»
- Нагороджені медаллю «50 років Монгольській Народній Революції»
- Кавалери ордена Карла Маркса
- Нагороджені бойовим орденом «За заслуги перед народом і Вітчизною»
- Нагороджені Золотою медаллю НДР «Артур Беккер»
- Вбивці поліцейських
- Герої НДР
- Політики Німеччини
- Німецькі військовики
- Генерали армії
- Колаборанти з СРСР
- Генерали армії (ННА)
- Учасники Громадянської війни в Іспанії з Німеччини
- Німецькі мисливці
- Німецькі емігранти до СРСР
- Засуджені