Есельсон Борис Наумович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Есельсон Борис Наумович
Народився 8 травня 1917(1917-05-08)
Маріуполь, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер 13 березня 1980(1980-03-13) (62 роки)
Харків, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
Діяльність фізик
Alma mater Харківський державний університет
Галузь фізика низьких температур
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
ФТІНТ імені Б. І. Вєркіна НАН України
ННЦ ХФТІ
Посада Заступник директора ФТІНТ
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Лазарєв Борис Георгійович
Нагороди
орден «Знак Пошани» медаль «За відвагу» медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Заслужений діяч науки Української РСР

Борис Наумович Есельсон (нар. 08 травня 1917, Маріуполь — пом. 13 березня 1980, Харків) — радянський, український фізик, доктор фізико-математичних наук, професор, заслужений діяч науки УРСР (1977).

Біографія[ред. | ред. код]

У 1932 в Харкові закінчив 7 класів школи та в 1933 ФЗУ при Харківському паротягобудівному заводі. Працював слюсарем на ХПЗ і вчився на курсах з підготовки до університету.

У 1934 році вступив до фізико-математичного факультету Харківського державного університету. Починаючи з 4-го курсу, працював лаборантом у лабораторії низьких температур Українського Фізико-технічного інституту (УФТІ) АН УРСР. Після закінчення університету був прийнятий на посаду молодшого наукового співробітника УФТІ, а у січні 1940 р. поступив до аспірантури (Керівник Б. Г. Лазарев).[1]

Брав участь у Німецько-радянський війні. Воював на Західному і Сталінградському фронтах. Був командиром мінометного взводу, потім роти, лейтенант. Нагороджений медалями «За оборону Сталінграда» і «За перемогу над Німеччиною»[1]

Після важкого поранення та лікування у госпіталі з травня 1943 викладав курс «Артилерія», спочатку на бригадних курсах, потім у навчальному офіцерському полку, з серпня 1944 року у Сталінградському артилерійському училищі. У листопаді 1945 був демобілізований і повернувся до Фізико-технічного інституту, де був прийнятий на посаду старшого наукового співробітника. У 1946 році захистив кандидатську, в 1957 — докторську дисертацію на тему «Дослідження властивостей ізотопів гелію і їх розчинів». Професор (1966). З січня 1961 — завідувач лабораторії УФТІ.[2]

У 1963 перейшов у нещодавно організований Фізико-технічний інститут низьких температур (ФТІНТ) АН УРСР (був одним з його організаторів). З 1963 до 1970 працював заступником директора інституту з наукової роботи[3], потім — завідувачем відділу фізики квантових рідин і кристалів. Заслужений діяч науки УРСР (1977).[2]

Читав курси лекцій в Харківський державний університет імені О. М. Горького та Харківському політехнічному інституті.[4]

Співавтор наукового відкриття «Явище квантової дифузії в кристалах» Диплом № 206, 17 листопада 1978 р. (з пріоритетом від 15.01.1969 р.), співавтори О.Ф. Андрєєв, І.М. Лівшиць, В.Н. Григорьєв, В.А. Михєєв [5]:

  • Григорьев В. Я., Есельсон Б. Н., Михеев В. А., Шульман Ю. Э. // «Квантовая диффузия и локализация атомов Не3 в твердом Не4» Письма в ЖЭТФ. 1973. Т. 17. С. 16.

Книги[ред. | ред. код]

  • Свойства жидкого и твердого гелия: Растворы 3 He — 4 He. Справочник / Б. Н. Есельсон, В. Г. Иванцов, В. А. Коваль и др.; Под ред. Б. Н. Есельсона. — Киев: Наук. думка, 1982. — 231 с. : ил.; 20 см.
  • Свойства жидкого и твердого гелия [Текст] / [Б. Н. Есельсон, В. Н. Григорьев, В. Г. Иванцов, Э. Я. Рудавский] ; Гос. служба стандарт. справ. данных. — Москва: Изд-во стандартов, 1978. — 127 с. : граф.; 21 см.
  • Растворы квантовых жидкостей He3-He4 [Текст]. — Москва: Наука, 1973. — 423 с. : ил.; 22 см. Б. Н. Есельсон, В. Н. Григорьев, В. Г. Иванцов и др.
  • Есельсон Б. Н., Благой Ю. П., Григорьев В. Н., Манжелий В. Г., Михайленко С. А., Неклюдов Н. П. Свойства жидкого и твердого водорода. Издательство стандартов, Москва, 1969, 136 с.

Джерела[ред. | ред. код]

  • ЕСЕЛЬСОН Борис Наумович. К 60 л. — ФНТ. 1977, т. 3, No 6, с. 812—813, портр.
  • Некролог — ФНТ, 1980, т. 6, No 5, с. 679, портр.
  • Борис Наумович Есельсон (1917—1980). К восьмидесятилетию со дня рождения (483—484). ФНТ Том 23, Выпуск 5-6, 1997
  • http://ftint50.ilt.kharkov.ua/pdf/ch4_11.pdf [Архівовано 10 липня 2019 у Wayback Machine.]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Борис Наумович Есельсон (к шестидесятилетию со дня рождения), Физика низких температур [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.], том 3, Выпуск 6, 1977, с. 812—813
  2. ↑ а б Борис Наумович Есельсон (1917—1980) К восьмидесятилетию со дня рождения. Физика низких температур [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.], Том 23, Выпуск 5-6, 1997 с. 483—484
  3. ↑ Ответственный редактор С.Л. ГНАТЧЕНКО (2010). 50-лет ФТИНТ. Киев: НПП Издательство "Наукова думка". с. 455. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 25 грудня 2020.
  4. ↑ Памяти Бориса Наумовича Есельсона. Физика низких температур [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.], Том 6, Выпуск 5, 1980 с. 679—680
  5. ↑ НАУКОВІ ВІДКРИТТЯ УЧЕНИХ УКРАЇНИ, ЗРОБЛЕНІ ЗА ПЕРІОД 1938—1990 рр.(державна реєстрація) Наука та інновації. 2008. Т 4. No 5. С. 47 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 липня 2021. Процитовано 25 грудня 2020.


Ейнштейн Це незавершена стаття про фізика.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Есельсон_Борис_Наумович&oldid=39319526