Ефект Флоренс Найтінгейл
Ефект Флоренс Найтінгейл (англ. Florence Nightingale effect) — психологічний ефект, що проявляється, коли лікар або медсестра, що доглядають за хворим, починають до нього відчувати романтичні почуття, що переростають у любов, або навіть сексуальне тяжіння[1]. Ці почуття можуть іноді зникнути, якщо догляд за пацієнтом припиняється (або коли той одужує, або коли той вмирає).
Походження[ред. | ред. код]
Ефект отримав ім'я сестри милосердя Флоренс Найтінгейл, основоположниці сучасної санітарії та сестринської справи. Вона дуже сильно дбала про своїх пацієнтів і ночами обходила їх палати, тримаючи в руці лампу. Пацієнти прозвали її «Дамою з лампою» і «Ангелом», оскільки страждання багатьох поранених полегшувалися при вигляді Найтінгейл, а смертність у лікарнях різко знизилася. Саме правила і методи допомоги пораненим, впроваджені Найтінгейл, стали основою сучасного догляду за хворими в медицині.
Існує безліч легенд і чуток, за якими Флоренс Найтінгейл була закохана в когось із власних підопічних. У реальності ж вона не виходила заміж, оскільки побоювалася, що сім'я може втрутитися в її кар'єру і залишити без роботи. У 1982 році актор Альберт Фінні в інтерв'ю назвав подібний ефект «синдромом»[2]: раніше подібний синдром приписували лікарям, які отримували нематеріальну винагороду за свою роботу[3].
Ефект або синдром?[ред. | ред. код]
Ситуацію з любовними почуттями між медсестрою і хворим правильно називати саме ефектом. Синдромом Флоренс Найтінгейл сучасна медицина називає синдром хронічної втоми: відомо, що сама Найтінгейл страждала від нього протягом всього життя[4]. Ефект же не визнається медициною як якесь медичне захворювання, а більше вважається одним з елементів поп-культури або порушенням медичної етики і проявом непрофесіоналізму. Ще одна плутанина виникає, коли деякі вважають, що пацієнт сам закохується в лікаря-куратора (за версією Зигмунда Фрейда, це лише психологічне перенесення).
У масовій культурі[ред. | ред. код]
- Синдром згадують побіжно Емметт Браун у фільмі «Назад в майбутнє» (1985), Джордж Костанзо в серіалі «Сайнфелд» (4-й сезон, 20- й епізод), Хлоя Салліван в серіалі «Таємниці Смолвіля» (7-й сезон, 7-а серія).
- У серіалі «Доктор Хаус» (5-й сезон, 21-а серія, 2008 рік) головний герой, Грегорі Хаус, саме так описує поведінку героїні Еллісон Кемерон: вона легко завойовує довіру пацієнтів і може отримати згоду на діагностичні процедури, а ось Хаус з його брутальністю цього не домагається так легко.
- У коміксах DC Comics про Бетмена схожий синдром відчуває суперзлодійка Харлі Квін до Джокера: Харлі раніше працювала медсестрою у психіатричній клініці.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Wright, Robert F (2002). A Review of the Four Prominent Marketing Schools of Thought. Journal of Advertising History.
- ↑ Judy Bachrach (21 червня 1982). Albert Finney. People. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 7 листопада 2013.
- ↑ David Woods (19 жовтня 1974). Unions moving into MD offices and clinics (PDF). Canandian Medical Association Journal. 111 (8): 864. PMC 1947902. PMID 4422568. Процитовано November 7, 2 013.
- ↑ " Nightingale Research Foundation ". Архів оригіналу за 30 жовтня 2017. Процитовано 20 березня 2022.