Жабчиці
|
Жабчиці | ||||
| Транслітерація назви | Žabčycy | |||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 52°07′49″ пн. ш. 25°58′18″ сх. д. / 52.13030555558377444° пн. ш. 25.97166666669478019° сх. д.Координати: 52°07′49″ пн. ш. 25°58′18″ сх. д. / 52.13030555558377444° пн. ш. 25.97166666669478019° сх. д. | ||||
| Країна |
 Білорусь | |||
| Район | Пінський район | |||
| Перша згадка | 1524 | |||
| Статус | з Деревня року | |||
| Населення | 646 осіб і 797 осіб | |||
| Часовий пояс | час у Білорусі | |||
| Транспорт, відстані | ||||
| До Мінська | ||||
| - фізична | 224 км | |||
  Жабчиці | ||||
 | ||||
 Жабчиці у Вікісховищі | ||||
Жабчиці (біл. Жабчыцы) — село в Пінському районі Брестської області Білорусії, у складі Молотковицької сільради. Населення — 502 особи (2019).
Жабчиці знаходяться за 9 км на північний захід від центру Пінська. Селище пов'язане місцевими дорогами із сусідніми селами Молотковичі, Садове та Домашиці. Місцевість належить басейну Дніпра, через селище тече струмок, що впадає в річку Піну. Найближча залізнична станція в Молотковичах (лінія Брест — Пінськ — Гомель)[1].
Перша згадка Жабчиць відноситься до 1524, коли королева Бона Сфорца підтвердила права на маєток Федора Щепи. У 1534 році маєток перейшов до роду Олізарів, згодом Жабчиці часто змінювали власників аж до кінця XVIII століття, коли вони стали родовим маєтком роду Красицьких[2].
З часу територіально-адміністративної реформи середини XVI століття у Великому князівстві Литовському Жабчиці входили до складу Пінського повіту Берестейського воєводства[3].
Після другого поділу Речі Посполитої (1793) у складі Російської імперії село входило до складу Пінського повіту[3]. Першим власником маєтку з-поміж Красицьких був архієпископ Ігнатій Красицький, поет і публіцист. Потім маєтком володіли його син Мартін, онук Роман та правнук Генріх, який став останнім власником Жабчиць із Красицьких. Перед 1939 роком маєток належав роду Мінкових[2].
1788 року Ігнатій Красицький збудував трохи осторонь від маєтку та села греко-католицьку церкву св. Параскеви П'ятниці, у ХІХ столітті вона була передана православним. У ХІХ столітті Красицькі звели у Жабчицях садибний будинок, навколо якого було розбито пейзажний парк. Садиба була повністю знищена в ході боїв у 1944[2].
Згідно з Ризьким мирним договором (1921) село увійшло до складу Польщі. З 1939 року у складі БРСР[3]. У 1940—1955 роках Жабчиці були центром Жабчицького району (спочатку Пінській, з 1954 року — Брестської області). 30 травня 1955 року центр району було перенесено до сусіднього села Молотковичі[4].
За радянських часів церква Параскеви П'ятниці опинилася на території сусіднього із Жабчицями селища Садове. Незважаючи на це у багатьох джерелах, включаючи Державний список історико-культурних цінностей Республіки Білорусь, вона віднесена до Жабчиць, оскільки будувалася власниками цього маєтку[5].
- ↑ Аркуш карти N-35-136 Иваново. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1987 р. Видання 1991 р. (рос.)
- ↑ а б в Несцярчук Л. М. «Замкі, палацы, паркі Берасцейшчыны X—XX стагоддзяў (гісторыя, стан, перспектывы)». Мінск, БЕЛТА, 2002 год. 334 страницы. ISBN 985-6302-37-4. Архів оригіналу за 14 травня 2018. Процитовано 16 серпня 2018.
- ↑ а б в Гарады і вёскі Беларусі: Энцыклапедыя ў 15 тамах. Т. 4, кн. 2. Брэсцкая вобласць / пад навук. рэд. А. І. Лакоткі. — Мн.: БелЭн, 2006. ISBN 985-11-0373-X
- ↑ Административно-территориальное устройство БССР: справочник. — Т. 2 (1944—1980 гг.). — Мн.: Беларусь, 1987. — С. 78.
- ↑ Дзяржаўны спіс гісторыка-культурных каштоўнасцей РБ. Архів оригіналу за 17 серпня 2018. Процитовано 16 серпня 2018.
,%20Литва%20(ВИЛЬНЮС),%20Латви/N35-136%20%20%20ИВАНОВО%20%2087-91.jpg){kind=link}