Жалівник рудоголовий
| Жалівник рудоголовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Scepomycter winifredae (Moreau, 1938)[2][3] | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Bathmocercus winifredae | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Жалівни́к рудоголовий[4] (Scepomycter winifredae) — вид горобцеподібних птахів родини тамікових (Cisticolidae)[5]. Ендемік Танзанії. Міомбовий жалівник раніше вважався конспецифічним з рудоголовим жалівником[6].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 13-15 см. Верхня частина тіла рівномірно-оливково-коричнева, хвіст і крила дещо тьмяніші. Обличчя, горло і груди тьмяно-руді або іржасті, живіт, гузка і боки поцятковані охристими смужками. Забарвлення самиць дещо тьмяніше. Спів — пронизливий свист, який виконується дуетом[7].
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Рудоголові жалівники мешкають в горах Улугуру на сході Танзанії. Вони живуть в підліску вологих гірських тропічних лісів, на галявинах, поблизу струмків. Зустрічаються парами, на висоті від 1300 до 2430 м над рівнем. Живляться безхребетними. Сезон розмноження триває з жовтня по березень.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція рудоголових жалівників становить від 500 до 1500 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Scepomycter winifredae.
- ↑ Moreau, R.E. (1938). Artisornis winifredae, sp. nov. Bulletin of the British Ornithologists' Club. 58: 139. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 7 квітня 2022.
- ↑ Moreau, R.E. (1946). The adult of Mrs Moreau's Warbler. Bull. Brit. Orn. Club. 66: 44. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 7 квітня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Grassbirds, Donacobius, tetrakas, cisticolas, allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 07 квітня 2022.
- ↑ Bowie, Rauri C. K.; Fjeldsa, Jon; Kiure, Jacob (2009). Multilocus molecular DNA variation in Winifred's Warbler Scepomycter winifredae suggests cryptic speciation and the existence of a threatened species in the Rubeho-Ukaguru Mountains of Tanzania. Ibis (англ.). 151 (4): 709—719. doi:10.1111/j.1474-919x.2009.00954.x. ISSN 0019-1019.
- ↑ Moreau, R.E. (1938). A new Artisornis. Bull. Brit. Orn. Club. 58: 139. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 7 квітня 2022.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |