Жанна Демессьє
| Жанна Демессьє | |
|---|---|
| фр. Jeanne Demessieux | |
 | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | фр. Jeanne Marie Madeleine Demessieux |
| Дата народження | 13 лютого 1921 |
| Місце народження | Монпельє[1] |
| Дата смерті | 11 листопада 1968[1][2][3] (47 років) |
| Місце смерті | Париж[1] |
| Причина смерті | злоякісна пухлина |
| Поховання | Ег-Морт |
| Роки активності | 1946 — 1968 |
| Громадянство | Франція |
| Професії | композиторка, органістка, піаністка, музична педагогиня |
| Освіта | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Вчителі | Жан Галлон |
| Інструменти | орган і фортепіано |
| Жанри | класична музика |
| Заклад | Королівська консерваторія в Брюсселі |
| Нагороди |
  |
 Файли у Вікісховищі | |
Жанна Демессьє (фр. Jeanne Demessieux; 13 лютого 1921, Монпельє — 11 листопада 1968, Париж) — французька органістка, піаністка і композиторка. Вважається одним з видатних органістів-віртуозів XX століття.
Біографія і творчість[ред. | ред. код]
Жанна Демессьє народилася в Монпельє в 1921 році. Вона рано почала вчитися музиці; першою її вчителькою фортеп'яно була старша сестра[4]. У семирічному віці вона стала ученицею консерваторії в Монпельє і виявила явні здібності до музики. Коли дівчинці виповнилося одинадцять, сім'я переїхала в Париж, щоб Жанна могла продовжити свою музичну освіту[5]. Вона поступила в Паризьку консерваторію, де навчалася гри на фортеп'яно у Сімона Ріра (фр. Simon Riera) і Магди Тальяферро, гармонії у Жана Галлона, контрапункту і фуги у Ноеля Галлона і композиції у Анрі Бюссе[4]. Протягом навчання вона неодноразово отримувала перші нагороди за гармонію, фортеп'яно, контрапункт і органну імпровізацію[5].
У 1933 році, у віці дванадцяти років, Жанна стала титулярною (головної) органісткою паризької церкви Сент-Еспрі і займала цю посаду аж до 1962 року. У 1936 році вона зустрілася з Марселем Дюпре, і її гра справила таке враження на п'ятдесятирічного композитора, що він вирішив самостійно зайнятися її подальшою музичною освітою[5]. Дюпре високо цінував талант Жанни і вважав її своєю спадкоємицею аж до їх розбрату в 1945 році[6].
Дебют Жанни як концертуючої солістки відбувся в 1946 році з серією із дванадцяти концертів в паризькому залі Плеєль[4]. У наступні роки вона дала близько 700 концертів в Європі і Америці, завжди граючи виключно напам'ять. Про неї писали, що вона пам'ятає напам'ять близько 2500 творів Баха, Мендельсона, Ліста, Франка і Дюпре[4].
З 1952 року Жанна Демессьє викладала в Льєзькій консерваторії[4]; вона також була викладачем консерваторій в Нансі і в Гарлемі. У 1962 році Демессьє змінила Едуара Міньяна на посаді титулярного органіста церкви Мадлен і займала цю посаду аж до своєї смерті[4].
Жанна Демессьє померла від раку 11 листопада 1968 року у віці сорока семи років. В останні роки вона працювала над записом повного зібрання творів Мессіана, але цей проєкт залишився незавершеним[4].
Спадщина Демессьє як композиторки складає близько 30 творів. Цікаво, що лише вісім з них написані для органу[4]. Органні твори Демессьє написані для виконання і припускають виключно високий рівень віртуозності виконавця, в тому числі у використанні педалей (Мессіан з цього приводу зауважив, що Демессьє вимагає від ніг того ж, що Шопен вимагає від рук)[7]. Серед інших творів Жанни Демессьє — пісні, фортеп'янні та оркестрові п'єси, а також ораторія[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #121911179 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Musicalics
- ↑ а б в г д е ж и к Marc Rochester.
- ↑ а б в Graham Steed, 1999, с. 271.
- ↑ Christopher S. Anderson, 2013, с. 144.
- ↑ Karin Pendle, 2001, с. 262.
Література[ред. | ред. код]
- Christopher S. Anderson. Twentieth-Century Organ Music. — Routledge, 2013. — P. 144.
- Karin Pendle. Jeanne Demessieux // Women & Music: A History. — Indiana University Press, 2001. — С. 262.
- Graham Steed. The Organ Works of Marcel Dupré. — Pendragon Press, 1999. — 271 p.
Посилання[ред. | ред. код]
- Jeanne Demessieux. Musimem.com (фр.). Архів оригіналу за 9 лютого 2021. Процитовано 16 грудня 2020.
- Marc Rochester. Jeanne Demessieux Biography. BBC (англ.). Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 16 грудня 2020.
|
