Жан-Батіст Ґіме
| Жан-Батіст Ґіме | |
|---|---|
| фр. Jean-Baptiste Guimet | |
 | |
| Народився |
20 липня 1795[1][2][3] Вуарон |
| Помер |
8 квітня 1871[1][2][3] (75 років) Вуарон |
| Поховання | цвинтар Луассаd |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | хімік, підприємець |
| Alma mater | Політехнічна школа |
| Членство | Ліонська академія наук, красного письменства і мистецтвd (1871) |
| У шлюбі з | Zélie Bidaultd |
| Діти | Еміль Етьєн Гіме |
| Нагороди |
 |
 Жан-Батіст Ґіме у Вікісховищі | |
Жан-Батіст Ґіме́ (20 липня 1795, Вуарон — 8 квітня 1871, Ліон) — французький хімік, відомий як розробник ультрамарину.
Біографія[ред. | ред. код]
Ґіме навчався в паризькій Політехнічній школі, а з 1818 року працював у Державному управлінні пороху та селітри. Близько 1826 року він розробив процес виробництва ультрамаринової фарби в Тулузі, відмовився від посади чиновника і 1834 року заснував завод у Ліоні (який знаходився у Флер'є-сюр-Сона поблизу Ліона). Добутий ним барвник із кольоровими властивостями дорогого лазуриту був суміш діоксиду кремнію, глинозему, сірки та карбонату натрію. 1824 року за цю розробку Ґіме був нагороджений національною премією Товариства заохочення в промисловості (Société d'encouragement pour l'industrie).
Жан-Батіст Ґіме є батьком Еміля Ґіме, засновника Національного музею східних мистецтв Ґіме у Парижі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б GeneaStar
- ↑ а б Annuaire prosopographique : la France savante
Література[ред. | ред. код]
- Winfried Pötsch u. a. Lexikon bedeutender Chemiker, Harri Deutsch 1989
|
