Жартівливі пісні

Аркуш марок Укрпошти «Жартівливі пісні» (2009) із серії «Українська пісня»

Жартівливі пісні — жанр українського музичного фольклору, що характеризується жартівливим чи сатиричним змістом. Жартівливі пісні беруть початок у творчості співців-скоморохів, згодом складалися кобзарями, лірниками, бурсаками, мандрівними дяками, козаками та ін., виконувалися на вулицях, на вечорницях, гулянках, забавах, танцях, розважальних народних зібраннях тощо.

Тематика

Найчисельніша група жартівливих пісень оспівує різні етапи взаємин парубка й дівчини: заклик на вулицю («Добривечір, дівчино, куди йдеш?»), залицяння («Ой я, молода, на базар ходила»), побачення («Якби мені не тиночки»), освідчення («Та не люблю я ні Стецька, ні Грицька»), сватання («Ой ти гарний, Семене»).

Інша чисельна група присвячена тонкощам сімейного життя: порівняння його до й після одруження («Казав мені батько»), суперечки й сварки («Била жінка мужика»), нерівний шлюб («Задумав дідочок»), зрада («Я ж тебе, Галю, не лаю»), вади характеру — безгосподарність, скупість, неохайність тощо.

Композиція пісень

За типом композиції розрізняють такі види жартівливих пісень:

• Пісні-діалоги, побудовані на контрасті, протиставленні та зіставленні («Гей, люди їдуть по ліщину»), що найприродніше досягається за участі кількох виконавців або груп
• Пісні-самооповіді (монологи), де співак характеризує себе у смішному вигляді, розкриваючи невідповідність дійсності й побажань («Коли б мені зранку»), наказів і вчинків («Казала мені мати»), слів і дії («Умираю, моя мати»).
• Описові пісні, де текст подається від третьої особи, неначе сторонній спостерігач розповідає про кумедні події, ситуації, сцени, риси характеру тощо. Пісенний зміст буває досить докладним: перелічуються процеси праці (сіяв, вибирав, молотив — «Кум з кумою залицяється»), події за днями тижня («Вчора була неділенька, нині — понеділок»), дійові особи («Сватав мене, матінко, перший») і т. ін.
• Пісні змішаної форми. Один з найпоширеніших прийомів — накопичення, нанизування деталей, сукупність котрих створює комічне враження («Ой кум до куми залицявся»).

Музичні особливості

Жартівливі пісні як правило характеризуються жвавим темпом, нешироким діапазоном мелодії, переважає середнім регістр, однорядковий наспів, що варіюється. Варіювання мелодії, як правило, сполучається з поступовим прискоренням темпоритму ("От такий-то я, Ярема"). У структурі домінують квадратність, парний розмір (2/4; %) квантитативна ритміка (кількість звуків відповідає кількості складів). За змістом і музичним складом з жартівливими піснями змикаються танцювальні пісні.

Див. також

• Порепані чоботи

Література

• Дей О. Народно-пісенні жанри. — К., 1977, 1983. — Вип. 1, 2;
• Його ж. Поетика української народної пісні. — К., 1978;
• Весілля. У 2 кн. — кн. 1. — кн. 2. — К., 1970;
• Весільні пісні. У 2 кн. — К., 1982;
• Жартівливі пісні. Родинно-побутові. — К., 1967;
• Жартівливі пісні. — К., 1971;
• Жартоуныя песни. — Мінск, 1974;
• Іваницький А. Українська народна музична творчість. — К., 1990;
• Танцювальні пісні. — К., 1970;
• Жартівливі пісні // Супрун-Яремко Н. О. Українці Кубані та їхні пісні: Монографія. — К.: Муз. Україна, 2005. — С. 707—736. — ISBN 966-8259-16-5.

Джерела

• І. Сікорська. Жартівливі пісні // Українська музична енциклопедія, Т.2 — Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. 2008 — C. 79

Посилання

• [https://archive.org/stream/literaturoznavchat1#page/n367/mode/2up Жартівливі пісні] // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 368.
• Жартівливі та гумористичні пісні // Крусь О. П. Історія української музики від витоків до середини XIX століття. Навчально-методичний посібник. — Луцьк: Надстир’я, 1999. — C. 15.
• Жартівлива пісня // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 205. — 634 с.
• Веселые и охочие // Народные песни Галицкой и Угорской Руси: в 3 ч. — Ч. 2: Обрядные песни / собрал Я. Ф. Головацкий. — Москва: Изд. Имп. ОИДР при Моск. Ун-те, 1878. — С. 467—501. (рос. дореф.)(укр.)