Жестове ім'я

Жестове ім'я Нельсона Мандели

Же́стове ім'я́ (англ. sign name або англ. name sign) — жест, що використовується в спільноті глухих для позначення конкретної людини, що входить в цю спільноту або є релевантною для цієї спільноти історичною особистістю, знаменитістю. Жестове ім'я є специфічною особливістю культури, мовної самобутності глухих та жестової мови. Некоректним є сприйняття жестового імені як "прізвиська" — на відміну від них, жестове ім'я є нейтральним і еквівалентним до паспортних імені та прізвища.

Утворення

Глухі діти глухих батьків, котрі входять в певну спільноту глухих, як правило, отримують жестове ім'я при народженні або в ранньому дитинстві. Глухі діти чуючих батьків, котрі не входять ні в яку спільноту глухих, можуть отримати жестове ім'я при входженні в спільноту (наприклад, при вступі до спеціалізованого дитячого садка або школи). Таким чином, отримання дитиною жестового імені зміцнює культурно-мовні зв'язки нового індивіда зі спільнотою. Чуючі особи, так чи інакше дотичні до спільноти глухих, отримують жестове ім'я від тих глухих, із якими вони входять у контакт.

Як правило, норми спільнот глухих не передбачають можливості самостійно вигадати собі жестове ім'я або штучно поміняти «немилозвучне», з точки зору носія, ім'я. В однієї й тієї ж людини (як глухої, так і чуючої) може бути декілька жестових імен, що використовуються, наприклад, в різних спільнотах і відображають різні аспекти ідентичності; також жестове ім'я може змінюватися протягом життя.

Механізми утворення жестового імені мають свої особливості в культурах глухих та жестових мовах різних країн. В спільноті глухих України джерела утворення жестового імені можна розподілити на такі категорії:

• дактильне — використання дактилем на основі паспортного імені. Може складатися як із однієї дактилеми, що позначає першу літеру прізвища (жестове ім'я В. Януковича — дактилема Я), двох дактилем, що позначають перші літери імені та по-батькові особи (наприклад, Володимир Михайлович — жестове ім'я ВМ; Світлана Вікторівна — жестове ім'я СВ);
• аналогове — використання жестової одиниці, що є аналогом слова, від якого походить паспортне прізвище (наприклад, Ребров — РЕБРА, Мєдвєдєв — ВЕДМІДЬ);
• асоціативне — ґрунтується на певній асоціації до паспортного прізвища (наприклад, Котельська — КІТ або КОТЛЕТА);
• якісне — характеризує певні особисті (приписувані) якості;
• поведінкове — характеризує певні елементи невербальної поведінки;
• зовнішнісне — характеризує певні елементи зовнішності, аксесуари (наприклад, жестове ім'я голови УТОГ Ю. Максименка (носить квадратні окуляри) — жест, що позначає КВАДРАТНІ ОКУЛЯРИ; жестове ім'я В. Марущака (високий на зріст) — ВИСОКИЙ);
• біографічне — базується на певних (випадкових чи стійких) фактах біографії, або відповідає займаній посаді (наприклад, в школах для глухих дітей директор школи почасти має жестове ім'я ДИРЕКТОР);
• спадкове — жестове ім'я успадковується від близьких родичів (наприклад, жестове ім'я Н. Іванюшевої було успадковане нею від батька).

Використання

При знайомстві або представленні людина, як правило, називає як своє паспортне ім'я (дактилюючи його), так і жестове ім'я. Важливою відмінністю жестового імені від звукового імені є те, що жестове ім'я використовується тільки для референції (як правило, до відсутньої в полі зору мовця особи), але не для особистого звернення. Також, використання жестового імені в процесі перекладу жестовою мовою не тільки точно ідентифікує особу, про яку йдеться, а й економить час, який знадобився б для дактилювання паспортного імені.

Див. також

• Українська жестова мова
• Дактилологія
• Українська дактильна абетка
• Перекладач жестової мови

Література

• Есипова Мария Викторовна. Происхождение и функционирование жестового имени в лингвокультуре глухих России (рос.) [Архівовано 26 квітня 2022 у Wayback Machine.] // Moscow University Young Researchers Journal: Languages, Cultures and Area Studies. — 2013. — ISSN 2307-3063;
• Metzger M. Bilingualism and Identity in Deaf Communities. — Gallaudet University Press, 2000. — (Gallaudet Sociolinguistics Series). — ISBN 9781563680953;
• Hedberg T. Name signs in Swedish Sign Language: their formation and use. — Gallaudet University Press, 1994;
• Sharlie Swinbourne. What's your Sign Name? (англ.) [Архівовано 30 вересня 2015 у Wayback Machine.] (18 June 2008);
• Mike Morgan. Interrogatives and Negatives inJapanese Sign Language (англ.). Ishara Press (2006);
• Aaron Shield, Richard P. Meier Personal Pronoun Avoidance in Deaf Children with Autism (англ.) [Архівовано 4 січня 2015 у Wayback Machine.]. — Boston University Child Language Development, 2014. — ISBN 978-1-57473-095-1;
• Liina Paales NAME SIGNS FOR HEARING PEOPLE (англ.) [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.] // Folklore.ee. — В. 47. — DOI:10.7592/FEJF2011.47.paales;
• Linda Day, Rachel Sutton-Spence British Sign Name Customs (англ.) // Sign Language Studies. — 2010. — В. 1. — Т. 11. — С. 22—54. — DOI:10.1353/sls.2010.0005;
• Penilla A.R., Taylor A.L. Signing For Dummies. — Wiley, 2012. — ISBN 9781118237755;
• Holcomb T.K. Introduction to American Deaf Culture. — OUP USA, 2013. — (Professional Perspectives on Deafness: Evidence& Applications). — ISBN 9780199777549;
• Leeson L., Saeed J.I. Irish Sign Language: A Cognitive Linguistic Account. — Edinburgh University Press, 2012. — (Edinburgh University Press Series). — ISBN 9780748638239;
• McKee R., McKee D. Name Signs and Identity in New Zealand Sign Language // Metzger, M. (ed.), Bilingualism and Identity in Deaf Communities. Sociolinguistics in Deaf Communities Series, Volume 6. — Gallaudet University Press, 2000. — Pp. 3 — 40;
• Mindes A. Reading between the signs: intercultural communication for sign language interpreters. — Nicholas Breale Publishing, Boston, 2006. — 296 pgs;
• Supalla S. The Book of Name Signs: Naming in American Sign Language. — Dawn Sign Press, San Diego, CA, 1992. — 112 pgs.
• Кульбіда С. В. (2018). Категорія імені в українській жестові мові. Світлана Кульбіда. Теоретичне та методичне забезпечення навчання та виховання осіб з особливими освітніми потребами : Зб. наук. праць. Вип. 8. Слов'янськ: ДДПУ, 2018. С. 131 – 134. Режим доступу http://lib.iitta.gov.ua/711954/1/Кульбіда%20Донбаський%202018.pdf [Архівовано 17 червня 2019 у Wayback Machine.]