Жигжитов Михайло Ілліч
| Жигжитов Михайло Ілліч | |
|---|---|
| Народився |
21 листопада 1915 Усть-Кяхта, Троїцькосавський повітd |
| Помер |
1990 Максимиха, Баргузинський район, Бурятська Автономна Радянська Соціалістична Республіка |
| Діяльність | письменник |
| Знання мов | російська |
| Роки активності | з 1960 |
Михайло Ілліч Жигжитов (1915-1990) — радянський бурятський письменник, Народний письменник Бурятії[1].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 21 листопада 1915 року в селі Усть-Кяхта Троїцькосавського повіту Забайкальської області в козацькій родині.
З 1924 по 1928 рік навчався в Усть-Кяхтинській школі, потім, з 1928 по 1929 рік, в Бултумурській школі. У 1933 році закінчив Троїцькосавську дев'ятирічну школу.
Отримавши диплом педагогічного технікуму, Михайло Жигжитов почав працювати вчителем у Хондонській початковій школі, потім у початкових школах Закаменського і Баргузинського районів.
У роки Великої Вітчизняної війни, в 1943 році призваний в Червону Армію, служив на сході країни. Демобілізований в 1945 році.
Повернувшись в Бурятію, Жигжитов оселився в селі Максимиха, працював у 1956-1969 роках в Баргузинському заповіднику штатним мисливцем Баргузинського промислово-мисливського господарства.
У 1980 році зіграв роль мисливця-промисловика у фільмі Олександра Ітигілова «Продається ведмежа шкура», поставленого за однойменною повістю Валентина Распутіна[2].
Творчість[ред. | ред. код]
Літературною діяльністю Михайло Жигжитов почав займатися вже в зрілому віці. Багатий мисливський досвід визначив тематику і творчу манеру письменника. Перша його розповідь «Злочин в тайзі» була опублікована в газеті «Правда Бурятії» в 1960 році. У 1964 році вийшли в світ збірка оповідань і повістей під загальною назвою «Злочин в тайзі», повість «Хлопець із Іриндакана». У 1965 — повість «Сніговий обвал». Починаючи з 1967 року виходять три повісті про баргузинську тайгу і її людей — «Моя Малютка-Марикан» (1967), «Стежка Самагира» (1969), «За ущелиною Семи Вовків» (1970).
Визнання читачів отримали збірники, видані в московському видавництві «Радянська Росія», — «Сніговий обвал» (1967), «Шлях життя» (1970). У наступні роки в Бурятському книжковому видавництві опубліковані «Вибране» (1973), «Повісті» (1986).
У березні 1973 року на секретаріаті Спілки письменників Росії відбулося обговорення творів Михайла Жигжитова, де була дана висока оцінка його творчості.
Твори Михайла Жигжитова переведені на тувинську, узбецьку мови.
Член Союзу письменників СРСР з 1983 року. Даючи рекомендацію Жигжитову в Союз письменників, відомий прозаїк Володимир Тендряков назвав його «Дерсу Узала, який взявся за перо»[3].
Нагороди та звання[ред. | ред. код]
- Народний письменник Бурятії (1983)
- Державна премія Бурятії
Пам'ять[ред. | ред. код]
У селі Максимиха, де довгі роки жив письменник, одна з вулиць названа його ім'ям[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Жигжитов Михаил. Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 1 липня 2020.
- ↑ Здравствуй, мир. Архів оригіналу за 4 липня 2020. Процитовано 1 липня 2020.
- ↑ Дерсу Узала, взявшийся за перо. Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 1 липня 2020.
- ↑ В селе Максимиха Баргузинского района к 100-летию народного писателя Михаила Жигжитова появится улица его имени. Архів оригіналу за 1 липня 2020. Процитовано 1 липня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- 100 років з дня народження письменника Михайла Ілліча Жигжитова
- МИХАЙЛО ЖИГЖИТОВ
- Жигжитов Михайло Ілліч [Архівовано 2 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Жигжитов Михайло Ілліч [Архівовано 19 січня 2019 у Wayback Machine.]
- Здрастуй, світ [Архівовано 4 липня 2020 у Wayback Machine.]
