Жизель Маньян
| Жизель Маньян | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 20 століття |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | піаністка |
| Alma mater | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Нагороди |
 |
| Сайт | concertsdepoche.com |
Жизель Маньян (20 століття) — французька класична піаністка, засновниця та керівниця асоціації «Les Concerts de poche»[1], що прагне демократизувати класичну музику.
Біографія[ред. | ред. код]
Маньян почала грати на фортепіано у семирічному віці в Schola Cantorum de Paris разом із Надією Тагрін та Альфредом Левенгутом.[2] У 13-річному віці вона вступила до Паризької вищої національної консерваторії.[3] Там вона вивчала фортепіано у Владо Перлмутера, камерну музику у Женев'єви Джой і музичний аналіз у Бетсі Жолас. Час від часу наслідувала вчення австрійської піаністки Лілі Краус і російського піаніста Дмитра Башкірова. Маньян одноголосно здобула три Перші премії: фортепіано (перша номінація на конкурсі), камерна музика та аналіз. У віці 19 років, коли для неї відкрилася концертна кар'єра, вона вирішила призупинити виступи і вдосконалити своє мистецтво разом із піаністом Жаном-Родольфом Карсом.[4] Її музична «пенсія»[5] тривала чотири роки, протягом яких вона також вчилася грі у російського піаніста Микити Магалова та користувалася порадами румунського диригента Серджіу Челібідаке.
Сольна кар'єра Жизель Маньян активно розпочалася в 1982 році[6]. Оголошена Le Monde de la musique як «одна з найкращих піаністок свого покоління»,[7] вона швидко зарекомендувала себе на французькій та міжнародній арені.[8]
Віддана піаністка і мати чотирьох дітей,[8] Маньян страждає від зростаючого розриву у глядачів між класичною музикою та поп-культурою.[9] Щоб зробити це мистецтво доступним для найбільшої кількості, вона заснувала «Les Concerts de poche»[10] у 2002 році разом із клавесинистом-композитором П'єром-Аланом Брайе-Веппе,[11] Асоціація з 2005 року намагається залучати відомих виконавців класичної музики, джазу та опери, для виступів у містечках та селах. Маньян організовує музичні практикуми та концерти (скрипаль Огюстен Дюме, піаністи Жан-Марк Луїсада та Мішель Дальберто тощо) у громадських залах та сусідніх будинках. У 2007 році Маньяна завершила свою концертну кар'єру, щоб повністю присвятити себе розвитку «Concerts de Poche», головний офіс якого розташований у Ферисі, в Сені і Марні.
Жизель Маньян продовжує акомпанувати молодим піаністам[12], таким як Томас Енко[13] та Джонатан Фурнель.[14] Вона також проводить майстер-класи в Паризькій консерваторії.
Вибрана дискографія[ред. | ред. код]
- Соната для фортепіано Бетховена № 31 Op 110, 32 варіації до мінор,[15] Соната для фортепіано No 21 Op 53, Adda, 1989 Choc du Monde de la Musique.[16]
- Варіації і фуга Брамса на тему Генделя, соч. 24, шість п'єс для фортепіано, соч. 118, Adès, 1995
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Les Concerts de Poche. Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 2 квітня 2022.
- ↑ «Les vrais débuts de Gisèle Magnan», Le Monde, 15 May 1988
- ↑ Program by Danièle Cohen-Lévinas, France Musique, 10 June 1986
- ↑ La Lettre du musicien, n° 82, January 1990
- ↑ La lettre du Musicien, n° 293, February 2004
- ↑ Les vrais débuts de Gisèle Magnan, Le Monde, 15 mai 1988
- ↑ Le Monde de la musique, December 1986
- ↑ а б «Mère ou concertiste, il faudra que tu choisisses», Enfant Magazine, January 1997
- ↑ «Trois questions à Gisèle Magnan», Classic.com, 16 September 2008
- ↑ «Les Concerts de poche» [Архівовано 2 квітня 2022 у Wayback Machine.] on France Inter
- ↑ Elle met le classique à la portée de tous. Le Parisien (фр.). 2011. Архів оригіналу за 10 травня 2018. Процитовано 10 травня 2018.
- ↑ Comment élaborer une interprétation pianistique, Piano n°18, 2004—2005
- ↑ Le voyage intérieur de Thomas Enhco. huffingtonpost (фр.). 2015. Архів оригіналу за 10 травня 2018. Процитовано 10 травня 2018.
- ↑ Jonathan Fournel [Архівовано 16 січня 2021 у Wayback Machine.] on France Musique
- ↑ 32 variations in C minor
- ↑ Le Monde de la Musique n°131
Посилання[ред. | ред. код]
- La musique classicique ce n'est pas que pour les vieux [Архівовано 2 квітня 2022 у Wayback Machine.] на Le Figaro
- Жизель Маньян [Архівовано 30 червня 2018 у Wayback Machine.] про музику Франції
- Жизель Маньян [Архівовано 30 червня 2018 у Wayback Machine.] на Radio Classique
- Жизель Маньян De grands musiciens à petits prix [Архівовано 2 квітня 2022 у Wayback Machine.] на L'Humanité (26 грудня 2012 р.)
- Дискографія на Discogs
- Брамс — Жизель Маньян (1995) Klavierstücke op. 118 [Архівовано 2 квітня 2022 у Wayback Machine.] (YouTube)
