Жогатин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Жогатин
пол. Żohatyn

Координати 49°40′ пн. ш. 22°28′ сх. д. / 49.667° пн. ш. 22.467° сх. д. / 49.667; 22.467Координати: 49°40′ пн. ш. 22°28′ сх. д. / 49.667° пн. ш. 22.467° сх. д. / 49.667; 22.467

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Перемишльський повіт
Гміна Бірча
Перша згадка 1441
Попередні назви 1441 - Zahoczin, 1452 - de Zahoczina, 1458 - Zahotin, 1474 - Zahaczyn, 1523 - Zahathyn
Населення 160 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-751
Автомобільний код RPR
SIMC 0599681
GeoNames 753143
OSM ↑3012868 ·R (Гміна Бірча)
Жогатин. Карта розташування: Польща
Жогатин
Жогатин
Жогатин (Польща)
Жогатин. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Жогатин
Жогатин
Жогатин (Підкарпатське воєводство)
Мапа
Ікона Преображення Господнього із села Жогатин (XV ст.)
Церква у Жогатині в процесі демонтажу
Жогатин — стодола й хата

Жогатин (пол. Żohatyn) — село в Польщі, у гміні Бірча Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 160 осіб (2011[1]). До 1954 року існувала гміна Жогатин.

Назва[ред. | ред. код]

У 1977-1981 рр. в ході кампанії ліквідації українських назв село називалося Мєндзилєсє (пол. Międzylesie).

Географія[ред. | ред. код]

Село знаходиться на відстані 2 кілометри на південний захід від центру гміни села Бірчі, 25 кілометрів на південний захід від центру повіту міста Перемишля і 52 кілометри на південний схід від адміністративного центру воєводства — міста Ряшіва.[2]

Історія[ред. | ред. код]

В XI-XIII століттях на цих землях існувало Перемишльське руське князівство зі столицею в Перемишлі, яке входило до складу Галицького князівства, а пізніше Галицько-Волинського князівства. Село закріпачене на волоському праві в 1441 році. Після захоплення цих земель Польщею територія в 1340–1772 роках входила до складу Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського. Саме село, що знаходилось на границі Перемишльської та Сяноцької землі, належало до останньої[3].

Наступна згадка про село припадає на 1452 рік, коли згадується Паско, князь Загожина (пол. Pasco knyasz de Zahoczina). В 1465 році згадується князь Іванко. З 1519 року село було власністю Стадницьких (пол. Stadnickich), а з 1586 року — Красіцьких (пол. Krasickich). В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі територія відійшла до імперії Габсбургів. До 1918 року — судовий округ Бірча, Добромильський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина.

За переписом 1900 року в селі було 162 житлові будинки і 1000 жителів, за конфесіями: 179 римокатоликів, 810 грекокатоликів і 11 юдеїв, були 95 коней, 389 голів великої рогатої худоби і 33 свині, селяни володіли 950 га землі. А на землях фільварку площею 390 га були 4 будинки і проживали 6 мешканців, за конфесіями: 2 римокатолики, 1 грекокатолик і 3 юдеї; були 2 коні та 9 голів великої рогатої худоби. Загалом було 1340 га угідь (з них 1318 га оподатковуваних: 575 га ріллі, 80 га лук, 11 га садів, 247 га пасовищ і 405 га лісу).[4](нім.)

Після розпаду Австро-Угорщини і утворення ЗУНР, це село Надсяння (як й інші етнічні українські території) внаслідок кривавої польсько-української війни було окуповане військами Другої Речі Посполитої.

До 1939 року Жогатин належав до Добромильського повіту, в 1934-1939 рр. був адміністративним центром ґміни. 1939 року населення Жогатина становило 1160 мешканців, серед яких 970 українців-греко-католиків, 80 українців-римокатоликів, 80 поляків та 30 євреїв[5].

Після нападу 1 вересня 1939 року Третього Рейху на Польщу й початку Другої світової війни та вторгнення СРСР до Польщі 17 вересня 1939 року Жогатин, що знаходиться на правому, східному березі Сяну, разом з іншими навколишніми селами відійшов до СРСР і ввійшов до складу Бірчанського району[6] (районний центр — Бірча) утвореної 27 листопада 1939 року Дрогобицької області УРСР (обласний центр — місто Дрогобич).

З початком німецько-радянської війни село вже в перший тиждень було зайняте військами вермахту.

З 1942 року село належить до Перемиського повіту.

В кінці липня 1944 року село було захоплене Червоною Армією.[7]

13 серпня того ж року розпочато мобілізацію українського населення Дрогобицької області до Червоної Армії (облвоєнком — підполковник Карличев)[8].

До 1945 року в селі знаходилося керівництво гміни, до території котрої, крім власне Жогатина, входили також навколишні населені пункти Борівниця, Котів, П'яткова, Тарнавка та Явірник-Руський, а населення гміни нараховувало близько 6500 осіб.

В березні 1945 року Жогатин, як і весь Бірчанський район з районним центром Бірча, Ліськівський район з районним центром Лісько та західна частина Перемишльського району включно з містом Перемишль зі складу Дрогобицької області передано Польщі.[9]

Москва підписала й 16 серпня 1945 року опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном та, попри бажання українців залишитись на рідній землі,[10] про передбачене «добровільне» виселення приблизно одного мільйона українців з «Закерзоння», тобто Підляшшя, Холмщини, Надсяння і Лемківщини.[11],[12]

Розпочалося виселення українців з рідної землі. Проводячи депортацію, уряд Польщі, як і уряд СРСР, керувалися Угодою між цими державами, підписаною в Любліні 9 вересня 1944 року, але, попри текст угоди, у якому наголошувалось, що «Евакуації підлягають лише ті з перелічених (…) осіб, які виявили своє бажання евакуюватися і щодо прийняття яких є згода Уряду Української РСР і Польського Комітету Національного Визволення. Евакуація є добровільною і тому примус не може бути застосований ні прямо, ні посередньо. Бажання евакуйованих може бути висловлено як усно, так і подано на письмі.»[13], виселення було примусовим і з застосуванням військових підрозділів.[14]

Проєкт церкви св. Димитрія у Жогатині, арх. Євген Нагірний, 1927 р

Українське населення села, якому вдалося уникнути депортації до СРСР, попало в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і було виселено на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[15].

«В 1970-х роках польські комуністичні верховоди у Варшаві видали розпорядження про зміну назв усіх населених пунктів на Закерзонні, які звучали по-українськи, на назви, які б звучали чисто по-польськи. Але згодом від виконання цього розпорядження відступили. Сталося це під тиском польських прогресивних сил, а також під тиском міжнародної думки.[16]»

Тому, як і деякі інші села, де раніше переважало українське населення (наприклад,Гораєць), Жогатин наприкінці 70-х років 20 століття було перейменовано й декілька років село мало назву Міжлісся (пол. Międzylesie).

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Церква святого Дмитрія[ред. | ред. код]

Існування парафіяльної церкви в Жогатині було зафіксовано у 1530 році. У ХІХ столітті вона стала філіальною парафії у Явірнику Руському Бірчанського деканату Перемишльської єпархії. Невідомо, як виглядали попередні споруди, але в 1928 році була зведена остання церква св. Димитрія, за проєктом Євгена Нагірного. Споруда була знищена у 1960-х роках.[17]

Населення[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][18]:

Загалом Допрацездатний
вік 		Працездатний
вік 		Постпрацездатний
вік
Чоловіки 77 21 50 6
Жінки 83 23 45 15
Разом 160 44 95 21
  • 1785 — 420 мешканців (340 греко-католиків, 70 римо-католиків, 10 євреїв)
  • 1921 — 189 будинків та 1013 мешканців (839 греко-католиків, 139 римо-католиків, 35 юдеїв)
  • 1939 — 1160 мешканців, з них 1050 осіб, або більше 90,5%, українців (970 греко-католиків та 80 римо-католиків), 80 поляків римо-католиків (менше 7%), 30 євреїв (менше 3%)[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. ↑ Central Statistical Office (GUS) - TERYT (National Register of Territorial Land Apportionment Journal) (Polish) . 1 червня 2008. Архів оригіналу за 25 жовтня 2013. Процитовано 4 жовтня 2012.
  3. ↑ Władysław Makarski. Nazwy miejscowości dawnej ziemi sanockiej : [rozprawa doktorska] KUL Wydział Nauk Humanistycznych. — Lublin : Redakcja Wydawnictw KUL, 1986. ISBN 83-00-00202-2
  4. ↑ Gemeindelexikon der im Reichsrate vertretenen Königreiche und Länder, bearbeitet auf Grund der Ergebnisse der Volkszählung vom 31. Dezember 1900, XII. Galizien. Wien (online).
  5. ↑ а б [Руський апокриф Відкриті українські наукові дані ([[польська мова|пол.]] APOKRYF RUSKI Otwarte Ukraińskie Zasoby Naukowe). Архів оригіналу за 20 вересня 2011. Процитовано 23 листопада 2012. {{cite web}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка) Руський апокриф Відкриті українські наукові дані (пол. APOKRYF RUSKI Otwarte Ukraińskie Zasoby Naukowe)]
  6. ↑ Хроніка за 10 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України. Архів оригіналу за 5 грудня 2012. Процитовано 4 жовтня 2012.
  7. ↑ Оперативная сводка за 31 июля. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 4 жовтня 2012.
  8. ↑ Інформація Дрогобицького облвійськкомату начальнику штабу Львівського обласного округу, секретарю Дрогобицького обкому КП(б)у, голові Дрогобицького облвиконкому, начальнику облуправління НКДБ по Дрогобицькій області про відмову української молоді служити в лавах червоної армії. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 21 березня 2022.
  9. ↑ Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI ст.) Дрогобич, видавництво «Коло», 2009 рік;— ISBN 978-966-7996-46-8
  10. ↑ Лист жителів с. Долгобичів Грубешівського повіту Холмщини секретарю ЦК КП(б)У [[Хрущов Микита Сергійович|М. Хрущову]] на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 4 лютого 2014. Процитовано 4 жовтня 2012.
  11. ↑ Петро Мірчук. Українська повстанська армія 1942–1952 Частина ІІ: Друга большевицька окупація На Закерзонні Мюнхен 1953 (репр. Львів 1991). Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 4 жовтня 2012.
  12. ↑ Переселення українців з Польщі до УРСР у 1944–1946 рр. на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 25 грудня 2012. Процитовано 4 жовтня 2012.
  13. ↑ Угода між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР. Архів оригіналу за 30 червня 2012. Процитовано 4 жовтня 2012.
  14. ↑ Документальні відеокадри: Депортація українців Закерзоння, 2 половина 1940-х рр на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 4 жовтня 2012.
  15. ↑ * Акція «Вісла»: Список виселених сіл та містечок, Жогатин, Повіт ПЕРЕМИШЛЬ [Архівовано 2012-05-05 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком»: Акція «Вісла» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] — Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 1997.- 359 с., ISBN 966-538-009-5
  17. ↑ Kryciński S. Pogórze Przemyskie. W krawym zakolu Sanu, Libra, 2020
  18. ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Джерела, посилання та література[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Адміністративний центр: Бірча
Міста
Herb gminy Bircza
Села
Селища
Неіснуючі


Польща Це незавершена стаття з географії Польщі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жогатин&oldid=40901524