Жорін Максим Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Максим Жорін
Максим Борисович Жорін
 Майор
Загальна інформація
Народження 7 червня 1989(1989-06-07) (34 роки)
Рубіжне, Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСР
Alma Mater Київський університет технології та дизайну
Псевдо «Мосе»
Військова служба
Роки служби 2014—2017, 2022—
Приналежність Україна Україна
Формування
 «Азов»
 3 ОШБр
Війни / битви

Російсько-українська війна

Командування
2016—2017 ОЗСП «Азов», командир
2022—2023 3-тя штурмова бригада, заступник командира

Максим Борисович Жорін (нар. 7 червня 1989, Рубіжне) — український військовий та політичний діяч. Заступник командира 3-ої ОШБр, командир полку «Азов» (2016—2017), майор ЗСУ[1]. Начальник Центрального Штабу Національного Корпусу.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у Рубіжному на Луганщині. 2008 року закінчив Рубіжанський політехнічний коледж ім. Порай-Кошиці Луганського національного університету. 2014 року закінчив Київський університет технології та дизайну.

У 2012 році Максим Жорін побився з камерунцем Вільям Ашиллє, в результаті чого Жорін отримав удар ножем. Суд призначив Ашиллє умовне покарання строком на три роки та зобов'язав виплатити 21 тис. грн компенсації Жоріну[2].

Участь в АТО[ред. | ред. код]

Добровольцем долучився до батальйону (згодом — полку) «Азов», де впродовж 2014—2017 років пройшов шлях від рядового бійця до командира полку.

13 червня 2014 року брав участь у визволенні Маріуполя. Батальйон «Азов» під командуванням Андрія Білецького здійснив ключову роль у цій військовій операції. На початку серпня 2014 року брав участь в боях за Мар'їнку, 5 серпня 2014 року місто було звільнено від окупантів.

Учасник Іловайської операції у серпні 2014 року. 10 лютого 2015 року командував батальйонно-тактичною групою полку «Азов» під час Широкинської наступальної операції, в результаті якої було звільнено від окупантів населені пункти: Широкине, Бердянське, Лебединське, Пікузи та Павлопіль.

У серпні 2016 — вересні 2017 був командиром полку «Азов». Разом з Владиславом Соболевським за даними слідства був визнаний організатором обстрілу демонстрації 9 травня 2017 року в селі Безіменне (демонстрація проводилася військовими формуваннями ДНР)[3].

Політична діяльність[ред. | ред. код]

У жовтні 2017 року очолив обласний осередок партії Національний корпус у Харківській області. З лютого 2018 року — голова міжобласного об'єднання осередків партії [4]. З січня 2020 року очолив центральний штаб партії.

12 березня 2020 року був одним за активних учасників зриву презентації «Національної платформи єдності і примирення» Сергія Сивохо[5]. Разом з Владиславом Соболевським, Сергієм Тамаріним, Сашею Волковим та Юрієм Каплею був затриманий поліцією[6]. Через дві години після затримання його випустили з відділку поліції.

Російське вторгнення в Україну (2022)[ред. | ред. код]

З першого дня повномасштабної агресії РФ проти України, 24 лютого 2022 р., долучився до формування київського добровольчого загону ТрО «Азов — Київ» який в березні розширився до батальйону ТрО «Азов — Київ», а згодом — Окремого полку спеціального призначення ЗСУ «Азов — Київ»[7]. В усіх цих підрозділах Максим Жорін був співкомандиром, брав участь у плануванні та здійсненні оборонних заходів на підступах до столиці[8]. Також відповідав за організацію перекидання гвинтокрилами азовських добровольців у блоковане російськими військами м. Маріуполь[9]. У квітні 2022 р. разом з усім ОПСП ЗСУ «Азов — Київ» перейшов до лав ССО[10].

З 2023 року заступник командира 3-ої окремої штурмової бригади.[11]

Зовнішні відеофайли
ТРЕТЯ ШТУРМОВА: ЗРАДНИКИ В ШТАБАХ, СОКИРА ДЛЯ РЕДІСА, ЗЕКИ В АРМІЇ на YouTube // Бомбардир — 2023. — 21 листопада.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Максим Жорин Доброволец с 2014 года, экскомандир полка АЗОВ, майор ВСУ UAportal. UAportal (рос.). Процитовано 8 лютого 2023.
  2. ↑ Катерина Цибенко. «За що тебе поважати, якщо ти чорний». Камерунця засудили на 5 років за конфлікт з українцем [Архівовано 26 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Gazeta.ua, 14 червня 2013.
  3. ↑ Жесткая линия Авакова — обстрел Азовом поселка Безыменное[недоступне посилання]
  4. ↑ Терен Схід [Архівовано 10 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
  5. ↑ “Нацкорпус” зірвав презентацію “платформи примирення” від Сивохо. ВІДЕО - Новинарня. novynarnia.com. 12 бер. 2020 р. Процитовано 10 лист. 2022 р..
  6. ↑ Поліція затримала 15 учасників сутички на презентації Національної платформи єдності і примирення (оновлено) (фото). Лівий берег. 12 березня 2020. Архів оригіналу за 2 серпня 2020. Процитовано 1 червня 2021.
  7. ↑ Підрозділ тероборони "Азов" у Києві став окремим полком спецпризначення ЗСУ. interfax.com.ua. Процитовано 10 лист. 2022 р..
  8. ↑ Місяць війни: російські трупи розкидані по всій Україні - Максим Жорін. Апостроф. Процитовано 10 лист. 2022 р..
  9. ↑ Тарасов, Олексій (2 червня 2022). «Історичні спецоперації». Як допомагали захисникам Маріуполя, оминаючи повне оточення — інтерв'ю з співорганізатором місій Максимом Жоріним. НВ. Архів оригіналу за 11 липня 2022. Процитовано 18 серпня 2022.
  10. ↑ Кулініч, Ірина (6 черв. 2022 р.). Українські захисники показали відео ближнього бою з окупантами на Запоріжжі: ворог зазнав втрат. Відео. war.obozrevatel.com. Процитовано 10 лист. 2022 р..
  11. ↑ Цензор.НЕТ (8 листопада 2023). Заступник командира 3 ОШБр Максим Жорін: "Запрошую депутатів у свій підрозділ". Цензор.НЕТ (укр.). Процитовано 21 листопада 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жорін_Максим_Борисович&oldid=42534490