Жільбер Ерал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жільбер Ерал
Народився 12 століття
Арагонське королівство
Помер грудень 1200
Країна  Арагонське королівство
Знання мов іспанська
Посада Grand Master of the Knights Templard і provincial master of the Knights Templard
Конфесія католицтво

Жільбер Ерал (кат. Gilbert Hérail; 1152/1155 —21 грудня 1200) — 12-й великий магістр ордену тамплієрів в 11941200 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з арагонського шляхетського роду. Народився між 1152 та 1155 роками в Іоганнісі (сучасний Монтон). Замолоду приєднався до ордену тамплієрів. Брав участь у битвах Реконкісти.

1183 року під час перебування в Єрусалимі терміном на 1 рік було призначено великим командором. 1185 року стає магістром Провансу та частини Іспанії. У 1190 році призначається великим прецептором Франції та великим командром ордену. 1191 року стає магістром декамера і цисмарин (відповідав за діяльність візитаторів Європи та Сходу).

1194 року після смерті Робера де Сабле обирається новим великим магістром ордену тамплієрів. Того ж року отримав для ордену нові привілеї від папи римського Целестина III.

Відмовився скористатися війною за спадщину Салах ад-Діна, натомість уклав мирний договір з Аль-Аділем, маліком Алеппо і Дамаску. У відповідь орден госпітальєрів звинуватив Жільбера Ерала у зраді інтересів християн. 1196 року в суперечці тамплієрів з госпітальєрами папа римський Іннокентій III підтримав останніх. Разом з тим тамплієри за допомогу в Реконкісті отримали від арагонського короля Альфонсо ІІ замок Альфамбра.

29 квітня 1196 року підписав хартію про злиття каталонської гілки ордена святої Марії Монтесгаудіо, госпіталю святого Спасителя Теруельського з орденом тамплієрів. 1198 року тамплієри вступили в суперечку за землі в Кілікійській Вірменії з царем Левоном II.

1199 року великий магістр домігся від папи римського Іннокентія III заборони єпископам відлучати будь-якого члена ордену тамплієрів. Помер у грудні 1200 року. Новим очільником став Філіп де Плессі.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Marillier, Bernard (2000). Armorial des Maîtres de l'Ordre du Temple. Collection «Sinople». Pardès. ISBN 978-2-8671-4222-2.
  • Alain Demurger, Les Templiers, une chevalerie chrétienne au Moyen Âge, Paris, Seuil, coll. " Points Histoire ", 2008 (1re éd. 2005), 664 p., poche (ISBN 978-2-7578-1122-1), p. 611.