Забавчук Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Забавчук
Микола Миколайович Забавчук
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 25 жовтня 1996(1996-10-25)
Львів, Україна
Смерть 21 липня 2022(2022-07-21) (25 років)
Краматорськ, Донецька область, Україна
Поховання Личаківський цвинтар
Національність українець
Alma Mater Національний університет «Львівська політехніка»
Псевдо «Білий»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
CMNS: Забавчук Микола Миколайович у Вікісховищі

Мико́ла Микола́йович Забавчу́к (позивний «Білий»; 25 жовтня 1996, м. Львів — 21 липня 2022, біля м. Краматорськ, Донецька область) — український спортсмен, кандидат у майстри спорту з паверліфтингу та кікбоксингу, чемпіон України з кікбоксингу серед юніорів, військовослужбовець, старший солдат 125 ОБрТрО Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2023, посмертно).

Чемпіон Львівської області та переможець «Кубку Галичини» з кікбоксингу, фіналіст Чемпіонату України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Микола Забавчук народився 25 жовтня 1996 року в місті Львові.

З 5 років займався гімнастикою, айкідо, боксом і кікбоксингом. Фанат футбольного клубу «Карпати» (Львів).

Навчався у ліцеї № 21 м. Львова. Закінчив Національний університет «Львівська політехніка». Був спортсменом клубу єдиноборств «Triumph martial arts Gym» та інженером у львівському стрілецькому стенді[1], цікавився ІТ.

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року пішов на фронт. Проходив службу у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони. Загинув 21 липня 2022 року під час артилерійського обстрілу біля м. Краматорськ на Донеччині.

Похований 26 липня 2022 року на Полі Почесних поховань 86-А Личаківського цвинтаря[2][3][4].

Залишилися батьки, сестра та наречена.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден «За мужність» III ступеня (23 лютого 2023, посмертно) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У пам'ять про Миколу родина неподалік свого будинку висадила клен[6].

Постать Миколи представлена у фотовиставці «Янголи спорту» Спортивного комітету України[7].

Дивіться також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Дуже любив життя»: на війні з окупантами загинув інженер-кікбоксер зі Львова
  2. К. Садловська. У Львові попрощаються з воїнами Володимиром Гірняком, Миколою Забавчуком та Cергієм Ковальовим // Суспільне Новини. — 2022. — 26 липня.
  3. Andriy Perun (26 липня 2022). Ukraine buries young soldier who planned to marry. Reuters (англ.). Процитовано 5 березня 2023.
  4. Ewan Somerville, Marcus Parekh, Chanel Zagon (26 липня 2022). First British Stormer anti-aircraft missile systems arrive at front line. The Telegraph (англ.). Процитовано 5 березня 2023.
  5. Указ Президента України від 23 лютого 2023 року № 93/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. Н. Карнаух, О. Іващук. «Має бути нагороджений орденом»: наречена загиблого тероборонівця створила петицію до президента // Суспільне Новини. — 2022. — 15 грудня.
  7. У День Збройних сил у Львові відкрили фотовиставку «Янголи спорту» // Львівська ОВА. — 2022. — 7 грудня.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
Вічна слава герою: кікбоксер Микола Забавчук поклав життя за Україну під час обстрілу Краматорська на YouTube // Телеканал Прямий. — 2022. — 5 серпня.
Львів прощається з героями - Володимиром Гірняком, Миколою Забавчуком та Cергієм Ковальовим. Наживо на YouTube // Телеканал НТА. — 2022. — 26 липня.