Загульський Лев Миколайович
 | Тема цієї статті може не відповідати загальним критеріям значущості Вікіпедії. (січень 2015) |
| Загульський Лев Миколайович | |
|---|---|
| Народився | 21 жовтня 1911 |
| Помер | 3 жовтня 1993 (81 рік) |
| Діяльність | священник |
| Конфесія | Українська греко-католицька церква |
| Батько | Загульський Микола |
Загульський Лев-Маркіян Миколайович[1] (21 жовтня 1911, Розваж — 3 жовтня 1993, Золочів) — греко-католицький священник, громадський діяч.
Син відомого громадського діяча Миколи Загульського. Батька Миколу виховував український дяк, що привив любов до східної традиції, адже прізвище Загульських походить з Польщі (де панує латинський обряд).
Одружений. Виховав двох дітей — сина Маркіяна та доньку Оксану. За відмову підписувати договір про співпрацю з НКВС був вивезений до Сибіру, звідки репатріювався аж після смерті Сталіна. Навчався з Мирославом Любачівським, висвячений митрополитом Андреєм Шептицьким.
Згадки[ред. | ред. код]
Володимир Левандівський пише: «…владика Андрей докладає усіх зусиль, щоб його Церква й народ мав добрих провідників. 28 серпня 1941 року він висвячує Лева Загульського і Романа Лиска на священиків. о. Загульський став парохом села Почапи».[2]
Стефанія Сухінська (1931 р.н., м. Золочів Львівської обл.) згадує «Я з дитинства багато читала, особливо „Місіонер“. Належала до підпільної УГКЦ і там були хрещені, сповідані і вінчані мої діти. Ними опікувався о. Юрій Янтух, ЧСВВ і о. Лев Загульський.»[3]
о. Орест-Дмитро Вільчинський — «хрещений та миропомазаний греко-католицьким священиком о. Левом Загульським, який за свою вірність Церкві заплатив роками сибірів».[4]
Лев Загульський дружить з Мирославом Любачівським. Вони двоє були одногрупниками й найкраще вчилися. Обоє були претендентами на продовження науки в Римі. Проте Лев обирає шлях одруженого священика. Ще до висвяти в сан одружується з Софією Мудрою. Народжує двох дітей — Маркіяна й Оксану.
За свідченням доньки Оксани (Львів), після 1993 р., коли о. Лев відійшов у вічність, багато цінних книжок отця було спалено перед продажем будинку в Золочеві. Проте, дещо з церковної власності залишилось (у правнуків є дві срібні ложечки, якими причащав отець: одна — в Олександра, друга — в Мирослави). Також, є й інші реманенти (книжки, подяка Папи Римського, фото й т.д.).
Помер 3 жовтня 1993 року в Золочеві. Похований на старому цвинтарі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ На могилі в Золочеві допущено помилку — написали Лев-Мар'ян.
- ↑ Лідія Купчик. «Роман Лиско — Блаженний слуга Бога та вірний син України», Видавництво «Папуга», ЛЬВІВ — 2009 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 6 березня 2011.
- ↑ о. Ігор Цар. Чудесні дарунки від Митрополита Андрея. Архів оригіналу за 25 листопада 2011. Процитовано 14 грудня 2010.
- ↑ Відкритий лист-відповідь так званим "підгорецьким «отцям», або угрупованню Догнала[недоступне посилання]
Джерела[ред. | ред. код]
- Золочівщина. Постаті (біографічний довідник) / упор. Ю. Юречко. — Львів: «Святогорець», 2019. — 324 с.
|
Це незавершена стаття про релігійного діяча чи діячку УГКЦ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |