Задунайський Вадим Васильович
| Вадим Васильович Задунайський | |
|---|---|
 | |
| Народився |
18 липня 1967 (56 років) Донецьк, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність | історик, викладач університету |
| Alma mater | ДонНУ |
| Заклад |
ДонНУ УКУ Ряшівський університет |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор історичних наук |
| Науковий керівник | Добров Петро Васильович |
| Членство | Наукове товариство імені Шевченка |
Вади́м Васи́льович Задуна́йський (нар. 18 липня 1967, Донецьк) – український історик, доктор історичних наук, професор кафедри історії України Донецького національного університету (2008-2014). Професор кафедри світової історії нового і новітнього часу Українського католицького університету. Професор Ряшівського університету. Член Донецького відділення НТШ.
Біографія[ред. | ред. код]
Вадим Задунайський народився 1967 року в Донецьку. 1984 року закінчив СШ № 48 м. Донецька з відзнакою. У 1984-1991 р. навчався на історичному факультеті Донецького державного університету, який закінчив з відзнакою (червоний диплом) за спеціальністю „Історія”. Захистив магістерську роботу на тему «Воєнне мистецтво Української Галицької Армії та Армії Подністров’я в 1917-1919 роках». Під час навчання в ДонДУ пройшов строкову військову службу у 1987-1989 роках[1].
1995 року здобув науковий ступінь кандидата історичних наук за спеціальністю „Історія України”. Дисертацію «Збройні Сили УНР (1917-1920 рр.)» захистив 10.03.1995 р. у спеціалізованій раді Донецького державного університету. З 1997 старший викладач, з 2002 доцент кафедри історії України ДонНУ.
Докторську дисертацію «Військові традиції українських козаків у кінці XIX – на початку ХХ ст. та їх відродження в новітню добу» захистив 24.12.2007 року в спеціалізованій вченій раді Донецького національного університету.
З 2008 по 2014 рік професор кафедри історії України Донецького національного університету. Вчене звання професора кафедри історії України присвоєно 20 січня 2011 року.
З 2012 року професор кафедри світової історії нового і новітнього часу Українського католицького університету.
У червні 2019 року завершив процедуру нострифікації диплому доктора історичних наук як рівнозначного європейському аналогу «Doktor habilitowany w zakresie historii» (Університет імені Адама Міцкевича у Познані. Польща).
З лютого 2022 року професор Ряшівського університету[2].
Викладацька діяльність[ред. | ред. код]
Основні лекційні курси «Історія України», «Історія Українського Козацтва», «Історія Українського Війська за часів революції 1917-1921 рр.», «Історія Української революції 1917-1921 рр.». «Історія Українського Війська», «Військові традиції козацтва за новітніх часів».
Був членом спеціалізованої Вченої ради Д 11.051.02 Донецького національного університету з захисту докторських та кандидатських дисертацій.
Впродовж 2003-2022 років представляв науково-викладацькі здобутки (доповіді, лекції та окремі курси польською мовою) як запрошений професор у 15 польських вишах, зокрема, Університет ім. Адама Міцкевича у Познані; Університет Марії Кюрі-Склодовської в Любліні, Університет Миколая Коперника; Ягеллонський університет, Ряшівський університет, Варшавський університет, Вроцлавський університет, Гданський університет, Академія національної оборони, Морська академія в Гдині, а також Католицький університет у Ружомберку (Словаччина).
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Учасник низки міжнародних та всеукраїнських наукових конференцій (Міжнародні конгреси україністів 2002 р. (Чернівці) та 2005 р. (Донецьк); Міжнародна польсько-українська наукова конференція «Від Зборова до НАТО. Відносини польсько-українські від XVII до XXI ст.» (Познань. Польща. 16-17 листопада 2009 р.).
Впродовж 2003-2010 рр. нав’язав науково-просвітницькі контакти (виступав з циклами лекцій і презентаціями наукового доробку та пропагував основи козацького бойового мистецтва) з науковими й навчальними центрами в Польщі (Uniwersytet M.Kopernika w Toruniu; Uniwersytet Gdański, Uniwersytet Warszawski, Uniwersytet A.Mickiewicza w Poznaniu, Uniwersytet Wrocławski, Państwowa Wyższa Szkola Zawodowa im. Witelona w Legnicy; Akademia Obrony Narodowej). Тричі (в 2005, 2007, 2010 рр.) здобував стипендії Kasy im. J. Mianowskiego для наукових досліджень в польських архівах та наукових центрах.
Є одним із ініціаторів сучасного козацького руху в Україні. Очолює козацьке земляцтво «Азовське козацьке військо» та місцеві клуби вивчення козацьких бойових мистецтв.
Основний науковий доробок[ред. | ред. код]
- Задунайський Вадим Васильович. Військові традиції українських козаків у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. та їх відродження в новітню добу. : Дис... д-ра наук: 07.00.01 - 2008. [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Задунайський В.В. Молодіжний козацько-просвітницький рух на Донеччині (1984-2009).Донецьк. 2011. - 242 с.
- Задунайський Вадим Васильович. Бойове мистецтво та військова спадщина українських козаків в кінці XIX - на початку XXI ст. : монографія / Вадим Задунайський ; Донец. нац. ун-т. - Донецк : Норд-Пресс, 2006. - 322, [11] с. : фотогр. - ISBN 966-380-126-3.
- Задунайський Вадим Васильович. Володіння холодною зброєю в українських, російських та польських військових формуваннях (кінець XIX - 30-ті рр. XX ст.) : [монографія] / Задунайський Вадим Васильович ; Донец. нац. ун-т. - Донецьк : Норд-Прес : ДонНу, 2008. - 201 с. - Бібліогр.: с. 190-201. - ISBN 978-966-639-373-2.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Задунайський Вадим - УКУ (укр.). Архів оригіналу за 2 серпня 2022. Процитовано 2 серпня 2022.
- ↑ dr hab. Vadym Zadunaiskyi, prof. UR. Uniwersytet Rzeszowski (пол.). Архів оригіналу за 25 вересня 2022. Процитовано 2 серпня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Задунайський Вадим Васильович
- Вадим Задунайський: На перше місце слід ставити свою традицію, але й поважати інші. [Архівовано 23 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Хроніка Донецького відділення Наукового Товариства ім. Шевченка / Упорядник і редактор В.С.Білецький. – Донецьк : НТШ, 2012. – Число 2. – 192 с.
- Товариство "Сіроманець" [Архівовано 8 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Календар ювілейних та пам’ятних дат Донецької області. 2017 рік /Укл. В.І.Романько. – Слов’янськ: Вид-во «Друкарський двір», 2017. – 95 с.
|
