Закон України «Про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті
Закон України
Малий Державний Герб України
Загальна інформація
Номер проєкту: 1558-1
Ініціатор(и): Дзензерський Д. В.
Дейдей Є. С.
Бриченко І. В.
Лунченко В. В.
Фаєрмарк С. О.
Дати
Поданий на розгляд: 23 грудня 2014
Прийнятий: 2 липня 2015
Ветований Президентом: 18 грудня 2015
Статус: Ветований

Про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті (Законопроєкт № 1558-1) — контроверсійний популістський[1][2][3] ветований Закон України, що мав зобов'язати банки конвертувати всі споживчі кредити в іноземній валюті за курсом на момент підписання договору (до 2013 року — приблизно 8 грн/долар США).[4]

Закон було прийнято Верховною Радою України ввечері 2 липня 2015 року в третьому читанні та в цілому 229-ма голосами «за»[5] під тиском протестувальників так званого «кредитного майдану».[3][6] Його прийняття викликало різку критику чиновників, політиків та експертів.

18 грудня 2015 року Президент України Петро Порошенко наклав вето на цей закон і повернув його до Верховної Ради з власними пропозиціями.[1] 27 січня 2016 року закон було скасовано без набрання ним чинності.[7]

Передумови[ред. | ред. код]

Пропозиція реструктуризувати кредити валютних позичальників виникла після різкого падіння курсу гривні у 2014–2015 роках. Особи, які оформили кредити за курсами близькими до 5 (до 2008 року) або 8 гривень за долар США (до 2013 року), опинилися перед необхідністю в умовах стагнації погашати борги за втричі (і більше) вищим курсом — непідйомним для багатьох позичальників.

За даними джерел Forbes, борги фізосіб за споживчими кредитами в іноземній валюті на 1 січня 2015 року склали 59,9 млрд гривень. На думку юриста Ростислава Кравця, до масовості проблеми призвела політика фінустанов, які надавали валютні споживчі кредити особам без валютного джерела доходу:[8]

Банки, знаючи, що гроші йдуть на придбання житла, автомобілів і на споживання, видавали валютні кредити. Хоча згідно з Декретом Кабінету міністрів про валютне кредитування передбачено обов’язок банку контролювати використання валюти. І вони не мали права видавати валютні кредити на споживчі цілі.

Суперечливе прийняття[ред. | ред. код]

За оцінкою депутата Сергія Лещенка, голова Верховної Ради Володимир Гройсман поставив популістський законопроєкт на голосування очікуючи, що він не буде прийнятим, оскільки фракції Радикальної партії та Самопомочі саме покинули залу, і що можна буде у провалі голосування звинуватити ці політсили. Однак тиск позичальників, які у той час заблокували виходи із будівлі Верховної Ради, змусив депутатів повернутися на свої місця і переголосувати законопроєкт, який таким чином був прийнятий «випадково». Окрім того, прийняття відбулося із порушенням регламенту ВРУ.[3]

Вже за кілька годин після прийняття закону декілька депутатів заявили, що відкличуть свій голос «за», оскільки не усвідомлювали, що відбувається голосування за його прийняття «в цілому» у третьому читанні. Ігор Луценко стверджував, що у стенограмі відсутня фраза «в цілому». Олександр Черненко стверджував, що він здавна був проти прийняття закону, тому не міг свідомо голосувати за нього. Олег Мусій вказує на маніпулювання регламентом Головою Верховної Ради. Деякі інші депутати вважають прийняття закону власною помилкою. Так, Володимир Парасюк заявив, що змінив свою думку після прочитання коментарів у мережі Facebook.[9]

Після голосування було зареєстровано 17 заяв народних депутатів з проханням змінити їх голос (на «Не голосував/голосувала» — 11, «За» — 3, «Утримався» — 3), а також три заяви про незарахування їхніх голосів, оскільки вони були відсутніми.[5]

Критика[ред. | ред. код]

Національний банк України рішуче наполягав на відхиленні законопроєкту, оскільки такий закон мав би «руйнівні наслідки для фінансової та банківської системи України». НБУ зазначав, що заборона втручання державних органів в переговорний процес між позичальниками і банками щодо реструктуризації кредитів закріплена Меморандумом про економічну та фінансову політику, укладеним у рамках співпраці МВФ, а тому Президент України був би змушеним на нього накласти вето.[4]

Заява НБУ також стверджувала, що через реалізацію положень закону банківська система втратила б здатність дотримуватися обов'язкових нормативів капіталу, що призвело б до необхідності негайної капіталізації банківської системи, у тому числі державою через рефінансування. Окрім того, за твердженням НБУ, законопроєкт 1558-1 суперечив передбаченим Цивільним кодексом України принципам справедливості та вільного врегулювання договірних стосунків між банком та позичальником.[4]

Міністр фінансів України Наталія Яресько назвала прийняття закону «популізмом, який не має нічого спільного зі справедливістю», оскільки дбає лише про інтереси зовсім невеликої частини позичальників.[2]

Міністр економічного розвитку і торгівлі України Айварас Абромавичус заявив, що прийнятий закон «не вкладається в здоровий глузд».[2]

Директор європейського департаменту Міжнародного валютного фонду Пол Томсен зауважив, що «законодавчі ініціативи на кшталт законопроєкту 1558-1 щодо конвертації валютних кредитів у гривню ляжуть важким тягарем на банки, а через них на вкладників та позичальників більшості банків, хоча виграють від цього лише окремі особи».[10]

Скасування[ред. | ред. код]

Після ветування закону Президентом, депутати не підтримали пропозицію Президента скасувати закон («за» проголосував 101 народний депутат при 226 необхідних), але і не подолали його вето («за» проголосували 54 депутати при 300 необхідних). Таким чином закон був скасований.[1]

Наступного дня після суперечливого прийняття закону Верховною Радою, декілька депутатів подали проєкт постанови про скасування результатів голосування щодо його прийняття. Згодом проєкт постанови було відкликано.[11]

Альтернативні законопроєкти[ред. | ред. код]

22 грудня 2014 року було зареєстровано законопроєкт № 1531, який передбачав повне списання валютних кредитів для певних верств населення. Його було відкликано у березні наступного року.[8][12]

У кінці листопада 2015 року Кабінет міністрів України затвердив новий законопроєкт про реструктуризацію валютних кредитів. Документ був розроблений Міністерством фінансів спільно з Нацбанком України і Незалежною асоціацією банків України та узгоджений з 19 найбільшими банками України.

Документ передбачав реструктуризацію іпотечних кредитів, загальна сума заборгованості за якими не перевищувала 2,5 млн грн станом на 1 січня 2015 року, за якими не було простроченої заборгованості на 1 січня 2014 року, а кінцевий термін повернення яких не настав на 1 січня 2014 року. Попросити реструктуризацію змогли б сім'ї, які мають єдине житло, що перебуває в іпотеці, а також пільгові категорії осіб.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Верховна Рада скасувала закон про валютні кредити [Архівовано 15 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Патріоти України, 27.01.2016.
  2. ↑ а б в Закон 1558-1 налякав Кабмін: Яресько рахує колосальні збитки, Абромавичус заговорив про Back to USSR [Архівовано 5 липня 2015 у Wayback Machine.] // ТСН, 03.07.2015.
  3. ↑ а б в Сергій Лещенко. Виплодок популістичного пекла [Архівовано 15 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Українська правда. Блоги, 03.07.2015.
  4. ↑ а б в НБУ попереджає, що закон 1558-1 зруйнує фінансову та банківську системи України [Архівовано 5 липня 2015 у Wayback Machine.] // ТСН, 03.07.2015.
  5. ↑ а б Поіменне голосування про проект Закону про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті (№1558-1) — в третьому читанні та в цілому [Архівовано 8 липня 2015 у Wayback Machine.] — ВРУ.
  6. ↑ Договір з МВФ зобов'язує президента накласти вето на рішення Ради про реструктуризацію валютних кредитів [Архівовано 16 листопада 2018 у Wayback Machine.] // 112.ua, 05.03.2015.
  7. ↑ Пропозиції Президента до Закону «Про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті» [Архівовано 16 листопада 2018 у Wayback Machine.] — ВРУ.
  8. ↑ а б Сеанс валютного кредитування і його викриття // Finance.ua, 25.03.2015.
  9. ↑ Депутати, які голосували за закон 1558-1, дають задню і відмовляються від голосів [Архівовано 5 липня 2015 у Wayback Machine.] // ТСН, 03.07.2015.
  10. ↑ МВФ висловив застереження щодо закону про реструктуризацію валютних кредитів [Архівовано 16 листопада 2018 у Wayback Machine.] // УНН, 12.07.2015.
  11. ↑ Проект Постанови про скасування результатів голосування за проект Закону України про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті (1558-1П2 від 03.07.2015) [Архівовано 15 листопада 2018 у Wayback Machine.] — ВРУ.
  12. ↑ Проект Закону про врегулювання правовідносин між споживачами фінансових послуг та банками і фінансовими установами щодо соціального захисту незахищених верств населення, учасників АТО, бойових дій та членів їх сімей [Архівовано 16 листопада 2018 у Wayback Machine.] — ВРУ.

Посилання[ред. | ред. код]

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Закон_України_«Про_реструктуризацію_зобов%27язань_за_кредитами_в_іноземній_валюті»&oldid=36241025