Замок Ламбей
Замок Ламбей (англ. Lambay Castle, Castle Approach) — замок Апроач, замок Підходу — один із замків Ірландії, розташований у графстві Дублін, на острові Ламбей.
Історія замку Ламбей[ред. | ред. код]
Резиденція Сесіла Барінга[ред. | ред. код]
Це невеликий замок, збудований наприкінці XVI століття. Це форт із зубчастими фронтонами. До його будівництва на острові було укріплення XV століття. Ця фортеця булла згодом перетворена сером Едвіном Льютайнсом у романтичний замок для Його Високоповажності Сесіла Барінга — майбутнього ІІІ лорда Ревелсток. Барінг працював в Америці, закохався в дружину одного зі своїх шефів. Вона розлучилася з чоловіком і вийшла заміж за Барінга. Він купив острів Ламбей за £ 5250 в 1904 році для того, щоб втекти від світу з красивою молодою дружиною — Мод Луїзою Лоріллард — дочкою П'єра Лорілларда — першого американця, що виграв Епсом Дербі. Історія їх раннього життя на острові надихнула Джуліана Слейда на створення музичного твору «Вільний як повітря».
Льютайнс переробив старий форт у прекрасне житло, добудував житлові приміщення і кухні. Крім того, збудував круглу стіну навколо замку. Посадив сад. Стіна захищає дерева від вітру. Все зроблено з сріблястого сірого каменю. Кімнати замку мають склепіння стель і кам'яні стіни. Є кам'яні сходи, підземні галереї. Острів Ламбей відвідав Майкл Пауелл, що написав у замку сценарій до фільму «Чорний нарцис» (1947).
Льютайнс також збудував гавань, причал із вигнутими східчастими терасами, еліпсами, колами, що символізували цілісність. В архітектурному комплексі є ціла низка різних барокових символів.
Недалеко від гавані знаходиться Білий дім у формі підкови з невисокими дахами і білими стінами. Льютайнс розробив цей будинок у 1930 році для дочки лорда Ревелстокав, той час як замок і острів були залишені тільки сину Барінга — Руперта Барінга. На невеликій скелі біля Білого дому є стара католицька каплиця, з портиком та кам'яними колонами (теж побудоване Лютайнсом) і склепінчастою стелею. Усередині знаходяться різні релігійні символи і артефакти, зроблені членами сім'ї, у тому числі в маленьке вікно з кольоровим склом.
Від неоліту до вікінгів[ред. | ред. код]
Біля замку Ламбей були знайдені чисельні артефакти прадавньої історії. Біли знайдені кам'яні сокири часів неоліту і кар'єр для видобутку каменю часів неоліту. На острові біля замку є поклади цінного каменю — андезиту, ламбейського порфіру. Це місце — єдині знайдені в Ірландії кар'єр і майстерня кам'яних знарядь, де простежили всі стадії виробництва.
Давньогрецькі письменники Пліній і Птолемей знали про цей острів і назвали його Лімнус (лат. Limnus, Limni). Його ірландська назва — Реахра (ірл. Reachra), сучасна назва виникла під впливом вікінгів. Назва, ймовірно, означає, що це місце куди відправляли самок овець для виведення приплоду — на острові не було хижаків.
Археологи виявили низку поховань залізної доби на острові в 1927 році під час робіт по розбудові замку та гавані. Знахідки включали низку романо-бритських артефактів, що дозволяють стверджувати про переселення бритів в Ірландію під час завоювання Британії Римською імперією в 71—74 роках.
Святий Колумба заснував поселення монахів на острові Ламбей близько 530 року. Острів став одним із перших місць нападу вікінгів на Ірландію. Під час цього набігу вікінгів були розграбовані церква і монастир. Це сталося близько 795 року. Розкопки виявили залишки церкви тих часів.
Сітрік — король вікінгів невеликого королівства Дублін, підтримав церкву на острові Ламбей. У 1181 році принц Англії Джон дарував острів Ламбей архієпископам Дубліна. Це було підтверджено королем Едуардом ІІІ в 1337 році і королем Річардом ІІ в 1394 році. Пізніше архієпископ передав орендну плату з острова Ламбей черницям Грейс Дьє для утримання їх монастиря і школи.
Форт XV—XVIII століть[ред. | ред. код]
У 1467 році королівство Англія ухвалило рішення, що граф Вустер — лорд-заступник Ірландії має побудувати на острові Ламбей замок для захисту володінь Англії від іспанців, французів та шотландців. Вустер платив архієпископу Дубліна 40 шилінгів у рік, і хоча замок збиралися будувати, судячи по всьому він так і не був побудований.
Після Реформації архієпископ Браун надав острів Ламбей Джону Чаллонеру за орендну плату £ 6 фунтів 13 шилінгів 4 пенси за умови, що Чаллонер протягом шести років побудує село, замок і гавань в інтересах рибалок і як захист від контрабандистів. Він повинен був жити на острові Ламбей «із колонією чесних людей». Він був дуже активною людиною і намагався зробити все можливе, щоб господарство на острові було прибутковим, він добував на острові мідь і срібло в копальнях.
Родині Чаллонер острів Ламбей належав і в єлизаветинську епоху, але в 1611 році острів було надано серу Вільяму Ашеру і його спадкоємцям. Джеймс Ашер — пізніше англіканський архієпископ графства Арма, жив на острові Ламбей у 1626 році, але з 1650 року він був резидентом в Лондоні. Він був вельми шанованою Кромвелем людиною і був похований у Вестмінстерському абатстві. Родина Ашер володіла островом протягом 200 років. У XVII столітті на острові добували мідь, свинець, спрібло.
Під час війни з Вільямітами в Ірландії, острів використовувався як табір для полонених ірландських солдатів. Більше тисячі з них були ув'язнені там після битви під Авгрім у 1691 році, багато полонених померли тут від ран і голоду.
ХІХ—ХХ століття[ред. | ред. код]
У 1805 році на правах оренди острів Ламбей був успадкований сером Вільямом Волселі, а в 1814 році острів придбала родина Талбот Малахайд. У 1860 році існуючі фермери були виселені з острова і замінені на англійських і шотландських орендарів.
Граф Джеймс Конседайн купив острів Ламбей у 1888 році, використовуючи острів для полювання. У свою чергу родина Барінг купила острів Ламбей у 1904 році протягом чи то за 5 000 чи то за 9 000 фунтів стерлінгів. Сесіл Барінг найняв сера Льютайнса для оновлення замку та острова, відбудови форту XV століття. Сесіл Барінг став лордом Ревелсток у 1929 році та помер у 1934 році. Він і його кохана дружина Мод Лорріллард поховані в сімейному мавзолеї на острові Ламбей разом зі своїм сином Рупертом Барінгом і онуками Джоном і Джеймсом Барінгом. Мавзолей, також розроблений Льютайнсом, є частиною кругової овальної стіни навколо замку і на ньому є вірші Сесіла написані в пам'ять про Мод, коли вона померла.
На острові було кілька корабельних аварій, один з найбільших — катастрофа корабля «Тайлер». Це один із найбільших торгових кораблів на той час, корабель налетів на скелі острова 21 січня 1854 року під час свого першого рейсу з Ліверпуля в Перт, Австралія і затонув. Загинуло 380 чоловік.
Джерела[ред. | ред. код]
- Cooney, G. (1993). «Lambay: an island on the horizon.» Archaeology Ireland, 7 (4), 24–8.
- MacAlister, R. A. S. (1929). «On some antiquities discovered upon Lambay island.» Proceedings of the royal Irish Academy, 38c, 240—246.
- Merne, O. J. & Madden, B. (1999). «Breeding seabirds of Lambay, County Dublin.» Irish Birds, 6, 345—358.
- Rynne, E. (1976) «The La Tène and Roman Finds from Lambay, Co. Dublin: a re-assessment.» Proceedings of the royal Irish Academy, 76c, 231–44.
- Stillman, C. (1994) «Lambay, an ancient volcanic island in Ireland.» Geology Today, 62, 62–67.
- Denniston, George "James Gordon Bennett Coupe (Cup) Gas Balloon Races; Chapter 10 // http://gasballooning.net [Архівовано 8 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Lambay Island Placenames Database of Ireland. Retrieved: 23 March 2012.
- «What the Heck Are Wallabies Doing in Ireland?». Smithsonion. 12 November 2014. Retrieved 21 February 2015.
- «Archaeological Wallabies on Lambay Island». Seandálaíocht — Irish for Archaeology. 8 July 2010. Retrieved 21 February 2015.
- Hoyt, Erich. «The Best Whale Watching in Europe» (PDF). The Best Whale Watching in Europe A guide to seeing whales, dolphins and porpoises in all European waters by Erich Hoyt WDCS, the Whale and Dolphin Conservation Society.
- «WOOFing in Leinster».
- Guy, Stephen (2010). «Wreck of the Tayleur». National Museums Liverpool Blog.