Замок Лісова Скеля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Замок «Лісова Скеля» у Щитній
Замок «Лісова Скеля» у Щитній

50°24′43″ пн. ш. 16°27′27″ сх. д. / 50.4122028° пн. ш. 16.4577333° сх. д. / 50.4122028; 16.4577333
Тип замок і палац
Статус спадщини об'єкт культурної спадщини Польщі
Країна  Польща
Розташування Щитна, Клодзький повіт, Нижньосілезьке воєводство
Архітектурний стиль Неоготика
Архітектор Карл Фрідріх Шинкель
Будівництво 1831 — 1837
Замок Лісова Скеля. Карта розташування: Польща
Замок Лісова Скеля
Замок Лісова Скеля (Польща)
Мапа

CMNS: Замок Лісова Скеля у Вікісховищі

Замок «Лісова Скеля»[1] (пол. Leśna Skała, нім. Burg Waldstein) — замок в Центральних Судетах у південній частині Столових гір на території міста Щитна Клодзького повіту Нижньосілезького воєводства в Польщі.

Розташування

[ред. | ред. код]

Замок побудовано на краю скелі над Щитною, на горі Щитник (589 м над рівнем моря), найвищій кульмінації невеликої плоскої столової гори, що знаходиться на південно-східній межі Столових гір[2]. Поруч із замком знаходиться оглядова точка, з якої відкривається панорамний вигляд на Душницьку западину, в якій розташовується місто Щитна[2]. Поблизу замку знаходиться кам'яна хресна дорога, що вирізняється оригінальною рельєфами з пісковика, зробленими у природніх скелях.

Історія

[ред. | ред. код]
Зображення прусського форту на місці замку

Замок було побудовано у 1831—1837 роках[2] тодішнім власником Щитної, майором і графом Леопольдом фон Хохбергом. Він вирішив звести свою садибу на місці, в якому з 1790 року знаходився прусський форт[1], який щоправда було частково розібрано вже у 1808 році[3]. Замок було побудовано за проєктом видатного прусського архітектора Карла Фрідріха Шинкеля[1].

Після смерті графа у 1843 році замок перейшов у власність його сестри, яка однак доволі швидко його продала[2]. Пізніше власники замку часто змінювалися, допоки у 1860 році його не придбали брати Рорбах[2], власники склозаводу в Баторові. Дочка одного з них, Гелена Кляйн та її чоловік здійснили ремонт замку, під час якого до нього було добудовано каплицю[4].

У 1929 році власником замку став конгрес Місіонерів Святої Родини[1]. Вони розбудували замок і каплицю, а також розпочали будівництво кальварії, яке вони не встигли завершити через війну[2]. Під час Другої світової війни в замку знаходився елітний реабілітаційний центр Вермахту, а у 1945 році тут знаходився штаб Червоної Армії[1]. У 50—х роках XX століття замок було пограбовано, а потому тут знаходився державний центр соціальної допомоги[1].

У 2006 році замок знову було передано Місіонерам Святої Родини[5].

Архітектура

[ред. | ред. код]

Замок, було побудовано на зразок середньовічного оборонного замку[2] у неоготичному стилі. Він є чотиристоронньою триповерховою будівлею на прямокутному плані з чотирма наріжними вежами[2]. Одна з веж циліндрична, інші — чотирикутні. Замок оточений сухим ровом та оборонним муром, на якому в минулому стояли гармати. В середині замку містяться лицарський зал та каплиця Богородиці Королеви Миру з унікальною пам’яткою, якою є труби з бронзових сплавів, що виконують функцію дзвонів. Хоча замок виглядає як середньовічна споруда, однак він був побудований лише у 30-их роках XIX століття.

Світлини

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е Szczytna - Zamek Leśna Skała. Polskie Zabytki. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 10 травня 2020.
  2. а б в г д е ж и Staffa, Marek. (1989-<2008>). Słownik geografii turystycznej Sudetów : praca zbiorowa (вид. Wyd. 1). Warszawa: Wydawn. PTTK "Kraj". с. 143, 144. ISBN 83-7005-095-6. OCLC 31610472. Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 11 травня 2020.
  3. Szczytna 🏰 Neogotycki zamek-pałac Leśna Skała |Polskie zamki i dwory obronne. zamkomania.pl. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 10 травня 2020.
  4. Szczytna - Zamek Leśna Skała. Polskie Zabytki. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 10 травня 2020.
  5. Skupin, Weronika (15 лютого 2018). Zamek Leśna Skała – niebiańskie widoki ze skraju urwiska. PolskaZachwyca.pl. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 11 травня 2020.