Запоріжський Павло

Павло Запоріжський
Народився	1892(1892) Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	1971(1971) Львів, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  Австро-Угорщина  ЗУНР  Польська Республіка  Українська РСР
Діяльність	іконописець, військовослужбовець
Alma mater	Одеське художнє училище
Військове звання	Поручник

Запоріжський Павло (1892, м. Єлисаветград, нині Кропивницький — 1971, м. Львів) — український іконописець, військовик, поручник Армії УНР (1919–1920).

Життєпис

Закінчив Одеське художнє училище.

У листопаді 1920 року разом із 1-ю Запорозькою дивізією Армії УНР інтернований до Польщі, де перебував у таборі в селі Пикуличах (біля Перемишля).

Від 1945 — у Львові.

Творчий доробок

Від 1923 — співвласник та головний художник спілки «Відродження» в Перемишлі. Засновник артистично-малярної та іконописної майстерні (1927).

З 1923 до 1944 року писав ікони для храмів Львівщини, Бойківщини і Лемківщини, зокрема для церков с. Турівка Тернопільського району (1928) та с. Добра (1929, нині Польща; чотири ікони до бічних престолів).

Розписав церкву Петра й Павла у Львові (поч. 1930-х рр.), виконав іконопис греко-католицького собору в м. Ярославі (1935–1937; Польща). У с. Великому Ключеві Коломийського району протягом 1933–1934 років здійснив реставрацію ікон, а також розписав бані та створив дванадцять образів «Хресної дороги» в храмі Преподобної Параскеви Сербської.

Збереглися оформлення церкви Різдва Пресвятої Богородиці (1932, с. Опарівка, нині Польща); запрестольна ікона в церкві Різдва Богородиці в Перемишлі (1943); розписи церкви в с. Щавне Підкарпатського воєводства; ікона Івана Хрестителя (1945 року вивезена до Польщі).

Джерела

• Запоріжський Павло / О. М. Колянчук // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010.