Зарицький Анатолій Минович
| Зарицький Анатолій Минович | |
|---|---|
| Народився | 27 листопада 1930 (93 роки) |
| Діяльність | лікар |
| Alma mater | Київський медичний інститут |
| Посада | Завідувач лабораторії кишкових інфекцій та паразитозів Інституту епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського НАМН України |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор медичних наук |
| Нагороди |
 |
Зари́цький Анато́лій Ми́нович — український епідеміолог, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України.
Життєпис[ред. | ред. код]
У 1954 році закінчив Київський медичний інститут імені О. О. Богомольця, три роки працював головним лікарем Хмельницької районної СЭС Хмельницької області. З 1957 року працює в Інституті епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського. Пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до завідувача лабораторії кишкових інфекцій та паразитозів Інституту епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського Національної Академії медичних наук України.[1]
Наукові здобутки[ред. | ред. код]
Автор першого в Україні посібника з дезінфектології.[2]. Також є автором монографії «Сальмонельози». К., 1988; спіавтором — «Брюшной тиф и паратифы А и Б». К., 1990; «Руководство по эпидемиологии инфекционных болезней: В 2 т.» Москва, 1993; «Острые кишечные инфекции», Кишинев, 1997; «Епідеміологія». К., 1998. Має 4 патенти України.[3]Член редакційної колегії медичного часопису «Профілактична медицина».
Літературна та художня діяльність[ред. | ред. код]
Є також поетом та художником. Автор 15 поетичних збірок, 13 з яких ілюстровані самим автором. Це, зокрема, «Голоса необитаемого острова» (1999 рік), «Городские мотивы» (2000 рік), «На крыльях фразеологизмов», «Космопоэзия» (обидві — 2002 рік), «Немыслимые мысли (энциклопедия афоризмов в 2 кн.)» (2007–08 роки; усі — Київ) тощо, а також серій живопису «Люди та коні», «За мотивами М. Булгакова» (2004–09), окремі твори з яких експонувалися на виставках.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Досьє АІФ України. Зарицький Анатолій Минович[1] [Архівовано 29 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Зарицький А. М. Дезінфектологія: В 3-х ч. Ч. 1. Загальні питання. Дезінфікуючі засоби та їх застосування. — Житомир: ПП «Рута», 2001 . — 384 с. ISBN 966-683-005-1
- ↑ База патентів України. Зарицький Анатолій Минович [2] [Архівовано 20 серпня 2016 у Wayback Machine.]
Джерела[ред. | ред. код]
- Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- И. М. Трахтенберг, академик НАМН Украины, чл.-корр. НАН Украины, д. мед. н., профессор /Институт медицины труда НАМН Украины, Киев/ ТРИ ТВОРЧЕСКИХ ИПОСТАСИ АНАТОЛИЯ ЗАРИЦКОГО — МЕДИКА, ПОЭТА, ЖИВОПИСЦА [3] [Архівовано 24 вересня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
|
Це незавершена стаття про українського науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |