Зарицький Петро Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зарицький.
Зарицький Петро Анатолійович
Петро Зарицький
Народився 12 червня 1957(1957-06-12) (66 років)
с. Сокілець, Козятинський район Вінницька область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання с. Сокілець Вінницька область
Діяльність Українська література
Відомий завдяки поет, прозаїк
Членство Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України
Нагороди

Зари́цький Петро́ Анато́лійович (нар.12 червня 1957(19570612), с. Сокілець, Козятинський район, Вінницька область) — український поет і прозаїк. Член Національної спілки журналістів України, Національної спілки письменників України (2004).[1]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 12 червня 1957 р. у с. Сокілець, Козятинського району Вінницької області у селянській родині. З раннього дитинства виростав без батька, сезонно підробляючи у місцевому радгоспі «Сигнал». Освіту здобував у восьмирічці сусіднього с. Титусівка, середній школі № 1 м. Козятин. Отримавши середню освіту в 1975 р., закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут (1980) за фахом агронома. До призова у військо кілька місяців працював головним агрономом колгоспу «Радянська Україна» с. Зозулинці та с. Тернівка, а також заступником голови правління колгоспу с. Махаринці на Козятинщині. Строкову службу проходив у військах Протиповітряної оборони. Останнє військове звання «капітан запасу». Після демобілізації був головним агрономом колгоспу ім. Т. Шевченка у с. Тернівка та заступником голови правління колгоспу ім. Леніна с. Махаринці Козятинського району. В трудовій біографії також — робота інструктором та завідувачем організаційного відділу Козятинського райкому комсомолу, інструктором та секретарем Козятинського райкому Компартії України. У 1990 р. закінчив факультет журналістики Київського інституту політології і соціального управління та майже п'ятнадцять років перебував на журналістській роботі — завідувачем відділу, а згодом й заступником редактора районної газети «Вісник Козятинщини».[2]

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Перші публікація віршів у районній газеті «Жовтневі зорі» ще у шкільні роки. З часом друкується у журналах «Ранок», «Дніпро», «Перець», альманахах «Вітрила», «Горизонт», колективних збірниках «Стоголосся», «Краса України — Поділля», «Квіт подільського слова», «Різдво в українській поезії» та ін. Творчість журналіста і поета пронизана сповідальним болем за долю села та його людей, з якими тісно переплелось особисте життя. Нариси та літературознавчі розвідки про письменника друкувались у газетах «Комсомольське плем'я», «Вінницька правда», «Комсомольское знамя», «Літературна Україна» та в інших періодичних виданнях.

Кращі вірші Петра Зарицького нагадують галерею фресок, на яких людські долі змальовано глибоко та відверто, що мають усі шанси стати помітним явищем у літературі...

— Володимир Рабенчук[3]

У творчому доробку поета поетичні збірки:

  • «Біографія зернини» (1988);
  • «Кароліна» (2001);
  • «Білий димар» (2007);
  • «Діти чорноземів» (2008);
  • «Молитва за ближнього» (2013);
  • «Веремія» (2015);
  • «Мамина хустка» (2017).

Плідно працює в публіцистиці та художній прозі, готуючи до друку книги нарисів і оповідань.[4]

Премії[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Обкладинка книги «Білий димар», 2007
Обкладинка книги «Білий димар», 2007 
Обкладинка книги «Діти чорноземів», 2008
Обкладинка книги «Діти чорноземів», 2008 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Сучасні письменники України : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — ISBN 978-966-2927-05-6. — С. 169.
  2. ↑ Біографія П. А. Зарицького на сайті [[Вінницька обласна організація НСПУ|Вінницької організації НСПУ]] «Краснослов». Архів оригіналу за 15 жовтня 2013. Процитовано 10 березня 2014.
  3. ↑ Цит. по: Зарицький Петро Анатолійович (довідка) // Вінниця журналістська: довідник / ВОО НСЖУ; автор-упоряд. Володимир Лисенко. — Вінниця, 2010. — С. 83.
  4. ↑ Петро Зарицький // Квіт подільського слова: антол. тв. сучас. письм. Вінниччини / за ред. В. С. Рабенчука. — Вінниця: ТОВ Консоль, 2010. — С. 127—140 : портр.
  5. ↑ Біографія П. А. Зарицького на сайті «Слово». Архів оригіналу за 11 березня 2014. Процитовано 10 березня 2014.
  6. ↑ Оголошені лауреати літературної премії ім. А. М'ястківського // Офіційний сайт [[Вінницька обласна організація НСПУ|Вінницької обласної організації НСПУ]] «Краснослов». — 2018. — 6 листопада. Архів оригіналу за 8 листопада 2018. Процитовано 7 листопада 2018.
  7. ↑ Визначено лауреатів літературно-мистецької премії імені Михайла Стельмаха за 2021 рік // Сайт ВОО НСПУ «Краснослов». — 2022. — 8 березня

Джерела і література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


Література Це незавершена стаття про літератора.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зарицький_Петро_Анатолійович&oldid=40948467