Заросляк світлоголовий
| Заросляк світлоголовий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Atlapetes pallidiceps (Sharpe, 1900) | ||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Заросляк світлоголовий[2] (Atlapetes pallidiceps) — вид горобцеподібних птахів родини Passerellidae.[3] Ендемік Еквадору.
Опис[ред. | ред. код]
Завдовжки птах сягає 16 см. Верхня частина тіла блідо-коричнево-сіра. У дорослих самців голова майже біла, у самиць і молодих птахів голова тьмяніша, з охристими смугами на тімені та за очима. Нижня частина тіла біла.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Світлоголовий заросляк мешкає в долині річки Хубонес, в провінціях Асуай і Лоха на півдні Еквадору. Живе в заростях сухих тропічних чагарників і американських бамбуків роду Chusquea на висоті 1650-1950 м над землею.
Поведінка[ред. | ред. код]
Під час сезону дощів птахи харчуються безхребетними, фруктами і квітками, в інші сезони їдять різноманітні фрукти, ягоди і насіння. Шукає їжу парами, на кущах на висоті до 2 м над землею. Сезон розмноження триває з лютого до травня.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП вважає цей вид таким, що знаходиться під загрозою зникнення. З 1969 по 1998 рік дослідники не спостерігали в природі світлоголових заросляків. Популяція птахів нараховує 160-226 дорослих птахів (приблизно 240-340 птахів загалом). Більша частина популяції мешкає на території площею 1 км², в межах національного парку Юнгілла. Великою загрозою є гніздовий паразитизм з боку синіх вашерів (Molothrus bonariensis) і лісові пожежі. Уряд Еквадору і природоохороні організації прикладають зусилля для відновлення популяції світлоголових заросляків. На даний момент популяція збільшується.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Atlapetes pallidiceps. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2020). New World Sparrows, Bush Tanagers. IOC World Bird List Version 10.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 10 серпня 2019. Процитовано 31 May 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
- Oppel, S., Schaefer, H., Schmidt, V., and Schröderm B. (2004). Cowbird parasitism of Pale-headed Brush Finch Atlapetes pallidiceps: implications for conservation and management. Bird Conservation International 14: 63–75.
- Agreda, A., Krabbe, N. & Rodríguez, O. (1999). Pale-headed Brush Finch Atlapetes pallidiceps is not extinct. Cotinga 11: 50–54.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |