Заруба Ірина Костянтинівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Заруба Ірина Костянтинівна
Народження 24 грудня 1955(1955-12-24) (68 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Жанр натюрморт і портрет
Навчання Київський державний художній інститут (1980)
Діяльність художниця
Вчитель Чебаник Василь Якович, Чебикін Андрій Володимирович і Попов Микола Тарасович
Член Національна спілка художників України
Батько Заруба Костянтин Васильович
Мати Заруба Наталія Іванівна

Ірина Костянтинівна Зару́ба (нар. 24 грудня 1955, Київ) — українська художниця; член Національної спілки художників України з 2002 року. Дочка художників Костянтина та Наталії Заруб.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 24 грудня 1955 року в місті Києві. 1980 року закінчила Київський художній інститут, де її викладачами були зокрема Василь Чебаник, Андрій Чебикін, Микола Попов.

Живе у Києві, в будинку на Михайлівському провулку, № 4, квартира № 13[1].

Творчість[ред. | ред. код]

Працює у галузі книжкової і станкової графіки, живопису у жанрі натюрморту, портрета. Серед робіт:

графіка
  • «Як гусак говорив» (1992);
  • «Осінні квіти» (2001);
  • «Великий равлик» (2002);
  • «Вітер зі сходу» (2002);
  • «Флора» (2003);
  • «Тунель» (2004);
  • «Машкара» (2004);
  • «Метаморфози» (2004);
  • серія «Ляльки» (2008);
ілюстрації до книг
живопис
  • «Salut, SAN-A!» (2005);
  • серія «Циркові» (2005);
  • «Гемоглобін» (2009);
  • «Троянда Х'юґо» (2010).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003, сторінка 162.

Література[ред. | ред. код]