Засланець № 011

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Засланець № 011
Жанр біографія
драма
Режисер Лаерт Вагаршян
Сценарист Вадим Меліксетян
У головних
ролях
Володимир Кочарян
Олег Анофрієв
Оператор Левон Атоянц
Композитор Едвард Мірзоян
Художник Олександр Шакарян
Кінокомпанія «Вірменфільм»
Тривалість 75 хв.
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1979
IMDb ID 5479458

«Засланець № 011» — радянський художній фільм 1979 року «про останній період життя і діяльність видатного революціонера Сурена Спандаряна».

Сюжет[ред. | ред. код]

Весна 1916 року. Туруханський край в Сибіру. Тут на довічному засланні знаходиться революціонер Сурен Спандарян. Він хворий, у нього туберкульоз. У разі зволікання лікування і не зміни місця заслання на більш помірний клімат — хвороба стане невиліковною. За петицією ув'язнених адміністрація спрямовує його на медичне обстеження для вирішення питання про зміну місця заслання. Скориставшись нагодою, товариші дають йому завдання — передати зв'язковому ЦК партії протокол обговорення ленінської статті про революцію. Спандарян в супроводі поручика Надєїна, якому доручено будь-якими методами отримати вигідний для жандармів медичний висновок, приїжджає в садибу лікаря Варламцева, відомого ліберала, який користується репутацією людини гуманної і незалежної. Тут же в садибі гостює дочка лікаря — Аліса Варламцева. Протягом одного дня Спандаряну потрібно зробити вибір — викликавши симпатію лікаря пройти обстеження і виїхати відбувати заслання в теплі краї, або ж — в садибних розмовах з Варламцевим і Надєїним про Революцію і майбутнє Росії переконати Алісу у вірності своїх ідей, і через неї передати протокол, але тоді — ризикуючи стати ідейним ворогом лікаря-ліберала, який може і відмовитися від своїх слів про гуманність, — стати смертельно хворим…

У ролях[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]