Захист довкілля в нацистській Німеччині

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Одним із аспектів націонал-соціалістичного режиму, що існував у Німеччині від 1933 до 1945 року, була послідовна зелена політика.

Передумови[ред. | ред. код]

Ідеологія народного Руху, який набув у другій половині XIX століття популярності в Німеччині, зазнала[1] впливу тоді ще молодої науки екології (примітно, що Ернст Геккель, творець терміна «екологія», був прихильником євгеніки[2]). Тема «гармонії з природою» стала досить важливою для руху. Як писав історик Пітер Штауденмаєр «в умовах тріумфу промислового капіталізму мислителі-народники (нім. volkisch thinkers) проповідували повернення до землі, до простоти й цілісності, співзвучної чистоті природи».[3]

Посталі в XX столітті з народного руху націонал-соціалістичні партії закономірно зберегли в своїй ідеології «зелені» положення. НСДАП не була винятком. Багато її лідерів (зокрема Адольф Гітлер, Герман Герінг і Генріх Гіммлер) були енвайронменталістами, підтримувати права тварин і збереження видів[4][5]. Гітлер, за відомостями зі щоденників Геббельса, був вегетаріанцем і виступав проти антропоцентричної картини світу, стверджуючи, що люди не є чимось якісно вищим щодо інших тварин; також Геббельс згадував про намір Гітлера заборонити скотобійні в Рейху по закінченні Другої світової війни[6].

Ідеологічно необхідність захисту навколишнього середовища обґрунтовувалася цінністю крові і ґрунту: нацисти прагнули до збереження чистоти і того, й іншого. Нацисти відкидали антропоцентричні підстави для захисту прав тварин, стверджуючи, що добробут тварин має власну цінність[7].

Націонал-соціалісти ще до приходу до влади намагались реформувати законодавство Веймарської республіки в «зелений» бік. Зокрема, 1931 року депутати Рейхстагу від НСДАП внесли пропозицію заборонити вівісекцію, однак її, як і інші «зелені» ініціативи, не підтримали інші парламентські партії[8].

Захист прав тварин[ред. | ред. код]

21 квітня 1933 року, майже відразу після приходу до влади, нацисти прийняли кілька законопроєктів, що обмежують права громадян на вбивство тварин. Зокрема, заборонялося умертвляти тварин без анестезії[8].

Нацистська Німеччина стала першою країною, яка заборонила вівісекцію[9]. Відповідний закон набув чинності 16 серпня 1933 року[10]. У зв'язку з його прийняттям Герман Герінг заявив, що всіх, хто «вважає, що з тваринами можна поводитися як з бездушною власністю», буде відправлено в концентраційний табір[11]. Втім, 5 вересня того ж року прийнято поправку до закону, яка дозволяла університетам і дослідницьким центрам проводити вівісекцію, коли на те є наукова необхідність, за умови отримання відповідного дозволу від Міністерства внутрішніх справ і якщо тварину буде повністю знеболено[12].

24 листопада 1933 року прийнято закон про захист тварин (нім. Reichstierschutzgesetz), який встановив багато нових заборон, зокрема, заборони на використання тварин для знімання фільмів і громадських заходів у тих випадках, коли це може заподіяти тварині біль або шкоду здоров'ю[13], на насильницьке годування домашніх птахів і на розривання стегон живим жабам[14].

23 лютого 1934 прусське міністерство зайнятості та торгівлі постановило ввести обов'язкове навчання захисту тварин, починаючи з початкових класів[15].

Генріх Гіммлер пропонував повністю заборонити полювання на тварин[16], однак, оскільки полювання відігравало важливу роль у німецькому народному господарстві, та й масово відмовитися від м'яса німці готові не були, його пропозицію відхилили. Проте, полювання і риболовля в Третьому Рейху суворо регулювали, і за найменші порушення жорстоко карали. Відомий випадок, коли рибалку відправили до концтабору за те, що той обробив жабу[9].

3 липня 1934 року набув чинності новий закон про полювання (нім. Das Reichsjagdgesetz), який увів істотні обмеження на полювання. Також новим законом створено Німецьке мисливське товариство[en], основним завданням якого було навчати мисливців принципам етичного полювання. Вступ у товариство був обов'язковою умовою для отримання мисливської ліцензії.

Нацистська Німеччина стала першою в світі країною, яка прийняла спеціальні закони, спрямовані на захист вовків[17][18].

1934 року в Берліні пройшла Міжнародна конференція з прав тварин[19].

1938 року нацистський уряд запровадив захист тварин як предмет для вивчення в університетах[19].

Захист лісів та інші «зелені» заходи[ред. | ред. код]

Німецькі нацисти створили перші в Європі заповідники[20], а також забезпечили безпрецедентний рівень державної підтримки екологічно безпечних методів ведення сільського господарства[1].

1936 року в Німеччині розгорнуто масштабну кампанію з лісорозведення[15].

Вплив[ред. | ред. код]

Усі закони про захист прав тварин у сучасній Німеччині[en] засновані на законах, прийнятих у Третьому Рейху[21].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Kaitlin Smith. Examining Nazi Environmentalism During Earth Week. facingtoday.facinghistory.org (англ.). Архів оригіналу за 10 травня 2022. Процитовано 11 квітня 2021.
  2. ↑ Haeckel, Ernst (1904). The Wonders of Life. London: Watts & Co. с. 122–124. Процитовано 15 травня 2019.
  3. ↑ Peter Staudenmaier. Fascist Ecology: The ‘Green Wing’ of the Nazi Party and its Historical Antecedents. — New Compass Press, 2011.
  4. ↑ Robert Proctor (1999). The Nazi War on Cancer. Princeton University Press. ISBN 0-691-07051-2.
  5. ↑ Seymour Rossel (1992). The Holocaust: The World and the Jews, 1933-1945. Behrman House, Inc. с. 79. ISBN 0-87441-526-8.
  6. ↑ Goebbels, Joseph; Louis P. Lochner (trans.) (1993). The Goebbels Diaries. Charter Books. с. 679. ISBN 0-441-29550-9.
  7. ↑ Boria Sax (2000). Animals in the Third Reich: Pets, Scapegoats, and the Holocaust. Continuum International Publishing Group. с. 42. ISBN 0-8264-1289-0.
  8. ↑ а б Arnold Arluke, Clinton Sanders (1996). Regarding Animals. Temple University Press. ISBN 1-56639-441-4.
  9. ↑ а б Kathleen Marquardt (1993). Animalscam: The Beastly Abuse of Human Rights. Regnery Publishing. с. 125. ISBN 0-89526-498-6.
  10. ↑ Frank Uekötter (2006). The Green and the Brown: A History of Conservation in Nazi Germany. Cambridge University Press. с. 55. ISBN 0-521-84819-9.
  11. ↑ Kathleen Marquardt (1993). Animalscam: The Beastly Abuse of Human Rights. Regnery Publishing. с. 124. ISBN 0-89526-498-6.
  12. ↑ Frank Uekötter (2006). The Green and the Brown: A History of Conservation in Nazi Germany. Cambridge University Press. с. 56. ISBN 0-521-84819-9.
  13. ↑ Boria Sax (2000). Animals in the Third Reich: Pets, Scapegoats, and the Holocaust. Continuum International Publishing Group. с. 175. ISBN 0-8264-1289-0.
  14. ↑ Boria Sax (2000). Animals in the Third Reich: Pets, Scapegoats, and the Holocaust. Continuum International Publishing Group. с. 176. ISBN 0-8264-1289-0.
  15. ↑ а б Boria Sax (2000). Animals in the Third Reich: Pets, Scapegoats, and the Holocaust. Continuum International Publishing Group. с. 181. ISBN 0-8264-1289-0.
  16. ↑ Martin Kitchen (2006). A History of Modern Germany, 1800-2000. Blackwell Publishing. с. 278. ISBN 1-4051-0040-0.
  17. ↑ Aikio, Aslak (February 2003). Animal Rights in the Third Reich. Архів оригіналу за 6 вересня 2006. Процитовано 2 лютого 2018.
  18. ↑ Sax, Boria (2001). The Mythical Zoo: an Encyclopedia of Animals in World Myth, Legend, and Literature. ABC-CLIO. с. 272. ISBN 1-5760-7612-1.
  19. ↑ а б Arnold Arluke, Clinton Sanders (1996). Regarding Animals. Temple University Press. с. 137. ISBN 1-56639-441-4.
  20. ↑ Nazi "Ecology". www.columbia.edu. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 11 квітня 2021.
  21. ↑ Bruce Braun, Noel Castree (1998). Remaking Reality: Nature at the Millenium. Routledge. с. 92. ISBN 0-415-14493-0.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Захист_довкілля_в_нацистській_Німеччині&oldid=41891923