Заїда Бен-Юсуф
| Заїда Бен-Юсуф | |
|---|---|
| Zaida Ben-Yusuf | |
 | |
| Народилася |
21 листопада 1869[1][2] Лондон, Сполучене Королівство |
| Померла |
27 вересня 1933[1] (63 роки) Бруклін, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США |
| Країна |
.svg){kind=small} США |
| Діяльність | фотографка |
| Роки активності | 1897[3] — 1905[3] |
Заїда Бен-Юсуф (21 листопада 1869 — 27 вересня 1933) — американська портретна фотографка[4], відома художніми портретами заможних та відомих американців на рубежі XIX—XX століть.
У 1901 р. журнал «Ladies Home Journal» включив Бен-Юсуф до сімох «Найвидатніших жінок-фотографок Америки».[5][6] У 2008 році Смітсонівська національна портретна галерея влаштувала виставку, присвячену виключно творчості Бен-Юсуф, відновлюючи її статус як ключової фігури в ранньому розвитку фотографії.[7]
Біографія[ред. | ред. код]
Ранні роки[ред. | ред. код]
Естер Зегда Бен Юсеф Натан народилася 21 листопада 1869 року в Лондоні, Англія, в сім'і німкені Анни Кінд Бен-Юзеф Натан та алжирця Мустафи Муси Бен Юсеф Натана. До 1881 року її мати жила в Рамсгейті й працювала гувернанткою після розлуки зі своїм чоловіком та чотирма доньками: Заїдою (11 років), Хайді (8), Лейлою (4) та Перл (3).
Пізніше, в 1888 р., Анна Бен-Юсуф емігрувала до Бостона, штат Массачусетс, де до 1891 р. заснувала виробництво капелюхів на Вашингтон-стріт у Бостоні.
У 1895 році Бен-Юсуф пішла по стопах матері й емігрувала до США, де працювала капелюшницею на П'ятій авеню 251, Нью-Йорк. Вона певний час продовжувала цю роботу, і вже ставши фотографкою й пишучи статті для Harper's Bazaar та The Ladies Home Journal про капелюшництво.[8]
Кар'єра фотографки[ред. | ред. код]
У 1896 році Бен-Юсуф стала відомою як фотографка. У квітні 1896 р. дві її фотографії були опубліковані в журналі Cosmopolitan, а ще одне фото виставлене в Лондоні в рамках виставки, проведеної Зв'язаним Кільцем. Пізніше того ж року вона подорожувала Європою, де зустрілася з Джорджем Девісоном, одним зі співзасновників Зв'язаного Кільця, який закликав її продовжувати фотографувати. Вона проводила свої щорічні виставки до 1902 року.
Навесні 1897 року Бен-Юсуф відкрила власну студію портретної фотографії на П'ятій авеню 124, Нью-Йорк. 7 листопада 1897 р. Газета New York Daily Tribune опублікувала статтю про студію Бен-Юсуф та її роботи зі створення рекламних плакатів, після чого про неї написали у Frank Leslie's Illustrated Newspaper 30 грудня. Протягом 1898 року вона стала дедалі популярнішою як фотографка, 10 її робіт були представлені на 67-му щорічному ярмарку Американського інституту, організованому Національною академією дизайну. Тут її портрет акторки Вірджинії Ерл виборов третє місце в класі «Портрети та групи».[9] Протягом листопада 1898 р. Бен-Юсуф і Френсіс Бенджамін Джонстон провели спільну виставку робіт в «The Camera Club of New York».
_by_Zaida_Ben-Yusuf.jpg)
У 1899 році Бен-Юсуф перенесла свою студію на П'яту авеню 578 і брала участь у ряді виставок, включаючи другий Філадельфійський фотосалон. Вона також була представлена в ряді публікацій, включаючи статтю про фотографок у The American Amateur Photographer та розлогу статтю в The Photographic Times, в якій Садакічі Хартманн описала її як «цікаву представницю портретної фотографії». У 1896 р. Бен-Юсуф включена у виставку, організовану Лондонським Братством, і продовжував виставлятися з ними до 1902 р.[10]
У 1900 році Бен-Юсуф листувалася з Джонстоном щодо виставки американських фотографів у Парижі, приуроченої до Всесвітньої виставки. Бен-Юсуф надала п'ять фотопортретів для шоу, яке вирушило до Санкт-Петербурга, Москви та Вашингтона, округ Колумбія. Вона також була виставлена на виставці Голланда Дея, Нова школа американської фотографії, для Королівського фотографічного товариства в Лондоні. Чотири фотографії були відібрані Альфредом Стігліцем для Міжнародної виставки в Глазго, Шотландія.[6]
У 1901 році Бен-Юсуф написала статтю «Знаменитості перед камерою» для The Saturday Evening Post, де виклада свій досвід з відомими людьми. На цьому етапі вона, зокрема, сфотографувала Гровера Клівленда, Франкліна Рузвельта та Леонарда Вуда.[6] Для вересневого випуску журналу Metropolitan Magazine вона написала статтю «Нова фотографія — що вона зробила та робить для сучасних портретів», де описала свою роботу як більш художню, ніж у більшості комерційних фотографів, але менш радикальну, ніж у деяких більш відомих художніх фотографів. Журнал Ladies Home Journal у листопаді оголосив Бен-Юсуф однією з «найвидатніших жінок-фотографів в Америці». Тоді ж вона розпочала першу з серії із 6 ілюстративних статей на тему «Просунута фотографія для любителів» у Saturday Evening Post.
Бен-Юсуф була внесена до членів першого Американського фотосалону, коли він відкрився в грудні 1904 р. Хоча на той час її залученість у виставках почала припинятися. У 1906 році вона виставила один портрет на третій щорічній фотовиставці у Вустерському художньому музеї, штат Массачусетс, остання відома прижиттєва виставка її робіт.[6]
Подорожі до Японії[ред. | ред. код]
У 1903 році Бен-Юсуф подорожувала до Японії, де гастролювала в Йокогамі, Кобе, Нагасакі, Кіото (де орендувала будинок), Токіо та Нікко.[6] Цей тур став основою для серії із чотирьох ілюстративних статей «Японія через мою камеру», опублікованої в Saturday Evening Post від 23 квітня 1904 р. У лютому 1905 року її нарис про Кіото з'явився в журналі Booklovers Magazine, а Leslie's Monthly Magazine опублікував ілюстративну статтю на тему «Жінки в Японії». Вона також писала про японську архітектуру та читала лекції на цю тему. Деякі з її фотографій ілюстрували статтю Кетрін Бадд у січні 1906 року в Architectural Record. Вона сама подала статтю «Період Дайкану», опубліковану наступного місяця.
У 1906 році Бен-Юсуф опублікувала три фото з візиту на Капрі у вересневому номері Photo Era, а в 1908 році написала три нариси про життя в Англії для Saturday Evening Post.[6] Вона повернулася до Нью-Йорка в листопаді 1908 року, але наступного року вирушила до Лондона. Лондонська телефонна книга 1911 року вказала її як фотографа в Челсі. У 1912 році Садакічі Хартманн писав, що Бен-Юсуф покинула фотографію і живе на островах Південного моря.
15 вересня, після початку Першої світової війни та вторгнення Німеччини до Франції, Бен-Юсуф повернулася до Нью-Йорка з Парижа, де жила на той час. Вона подала заявку на натуралізацію в 1919 році, назвавши себе фотографом, і віднявши 10 років від свого віку. Вона продовжувала подорожувати, відвідавши Кубу в 1920 році та Ямайку в 1921 році.
Пізніше життя[ред. | ред. код]
Бен-Юсуф зайняла посаду в Reed Fashion Service в Нью-Йорку в 1924 році й читала лекції в місцевих універмагах на теми, пов'язані з модою. У 1926 році вона була призначена директоркою стилю Асоціації капелюшних заводів м. Нью-Йорка, організації, яку згодом очолила.
За даними перепису населення 1930 року, Бен-Юсуф одружилася з текстильним дизайнером Фредеріком Дж. Норрісом. Через три роки вона померла 27 вересня в методистській єпископській лікарні в Брукліні.
Виставка-відродження 2008 року[ред. | ред. код]
Виставка робіт «Заїда Бен-Юсуф: портретний фотограф Нью-Йорка» в Національній портретній галереї Смітсоніана тривала з 11 квітня по 1 вересня 2008 року. Куратор Френк Х. Гуд'єр III вперше дізнався про Бен-Юсуф, у 2003 році виявивши дві її фотографії, на яких зображені Деніел Честер Френч та Еверет Шинн, і спробував дізнатись більше про фотографку, яку майже повністю забуди.[7]
Гуд'єр припустив, що до забуття Бен-Юсуф міг призвести сексизм, попри її значний внесок у розвиток фотографії як засобу художньої виразності.[7] Історія фотографії, як правило, зосереджувалась на фотографах чоловіків, таких як Стігліц, і менше на фотографках, хоча це було одне з небагатьох занять, яке вважалося гідною кар'єрою самотньої жінки наприкінці ХІХ-го та початку ХХ-го століття (див. Жінки в фотографії). Навіть у відносно прогресивному Нью-Йорку, де збиралися новатори в галузі мистецтва, науки, журналістики та політики, жінкам-професіоналкам було важко утриматися.
Ще однією причиною маловідомості Бен-Юсуф було те, що вона не передала значний архів своїх робіт ні одній установі, що ускладнює збір достатньої кількості прикладів її роботи, щоб дати її кар'єрі відповідну історичну оцінку.[7] Виставка Гуд'єра в Смітсоніані виступила вітриною для творчості Бен-Юсуф, відновлюючи її як ключову фігуру в історії фотографічного мистецтва.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ Schwendener M. Ben-Yusuf, Zaida // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2018. — ISBN 978-1-884446-05-4 — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T2229182
- ↑ а б RKDartists
- ↑ Crompton, Sarah (6 травня 2016). She takes a good picture: six forgotten female pioneers of photography. The Guardian. London. Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 9 травня 2016.
- ↑ Ladies Home Journal November 1901. Архів оригіналу за 13 березня 2020. Процитовано 12 березня 2021.
- ↑ а б в г д е Chronology of Zaida Ben-Yusuf, 1901—1906 [Архівовано 2 жовтня 2013 у Wayback Machine.] on the Smithsonian National Portrait Gallery website, accessed 30 March 2009. «Chronology of Zaida Ben-Yusuf, 1898—1900» [Архівовано 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.], 31 October 2018
- ↑ а б в г Monsen, Lauren. New Exhibition Resurrects Legacy of Groundbreaking Photographer: Ben-Yusuf produced memorable portraits that captured an era. America.gov. Архів оригіналу за 24 July 2010. Процитовано 15 січня 2014.
- ↑ Harpers Bazaar, Vol. 30 No. 5, published 30 January 1897. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 12 березня 2021.
- ↑ The 1898 American Institute Exhibition of Photographs. The American Amateur Photographer: 457. 1898. Архів оригіналу за 3 травня 2021. Процитовано 12 березня 2021.
She won a third bronze prize medal (class i. Portraits) on a full length portrait of Miss Virginia Earle
- ↑ Schwendener, Martha. «Ben-Yusuf, Zaida.» Grove Art Online. 11 Feb. 2013; Accessed 26 Mar. 2020. https://www-oxfordartonline-com.ezproxy.ithaca.edu/groveart/view/10.1093/gao/9781884446054.001.0001/oao-9781884446054-e-7002229182.
Подальше читання[ред. | ред. код]
- Goodyear, Frank H.; Wiley, Elizabeth O.; and Boone, Jobyl A.; Zaida Ben-Yusuf: New York portrait photographer (London, New York: Merrell; Washington: In association with National Portrait Gallery, 2008). ISBN 978-1-85894-439-5. (англійською)
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Заїда Бен-Юсуф
- Смітсонівська вебфотовиставка робіт Бен-Юсуф (англійською) [Архівовано 4 червня 2010 у Wayback Machine.]
|
