Збаразький Петро Владиславович
| Петро Збаразький | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер | 1612 |
| Країна |
 Річ Посполита |
| Національність | українець |
| Титул | князь |
| Конфесія | православ'я, лютеранство, католицтво |
| Рід | Збаразькі |
| Батько | Владислав Збаразький |
| Мати | Софія Пшилуська |
| У шлюбі з | Єва Вишневецька |
 | |
Петро Збаразький (*д/н —1612) — представник українського магнатського і князівського роду. Відомий також як Петро Корибутович-Збаразький.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з роду Збаразьких гербу Корибут. Третій син князя Владислава Збаразького та Софії Пшилуської. Про дату народження відсутні достеменні відомості. Був охрещений православним. Здобув домашню освіту, про навчання у вищих закладах немає даних. Доволі рано втратив батька — 1581 року. У молодому віці перейшов у лютеранство.
1583 року віддав у річну оренду місто Новий Збараж разом із волостю й усіма данинами та повинностями місцевих бояр. У 1585 році отримав частину володінь стрийка Стефана Андрійовича Збаразького. У 1589 році після руйнування Нового Збаража татарами, замок в Ожигівцях надав статус Нового Збаража.
У 1592 році відбувся поділ дідичевих володінь з братами Стефаном і Костянтином, за яким Петро отримав більшість Волочиської волості включно із замком і містом. Восени того ж року разом з кузеном Янушем Збаразьким відсудив у Варвари Козинської (дружини померлого стрийка Юрія Збаразького) та її другого чоловіка Андрія Фірлея права на опіку над кузинами Гальшкою і Катериною, головним чином їх маєтностями.
У 1593 році оженився з Євою, онукою Костянтина Костянтиновича Вишневецького. Отримав від неї значний посаг. У шлюбі дітей не мав. У 1594 році віддає в оренду на 3 роки половину Нового Збаража (Ожигівців) з селами Миколаю Вонсовичу та жиду Єфраїму за 9100 злотих
Десь у 1595 році під впливом єзуїта Каспера Нагая разом з дружиною перейшов у католицтво. Попри це підтримував православні церкви, насамперед надавав кошти Києво-Печерські лаврі.
17 листопада 1595 року оформлено купчу на половину замку у м. Волочище на горе Замчисько. Навколо замку розбудував містечко (нині називається Підволочиськ).
Є повідомлення, щодо смерті Петра Владиславовича Збаразького у 1603 або 1604 році. Втім виявлено достеменні відомості, за якими його було поховано у 1612 році в Києво-Печерській лаврі.
Джерела[ред. | ред. код]
- Dobmwolska W. Mtodosc Jcrzego і Krzysztofa Zbaraskich (Z wstQpem о rodzie Zbaraskich і zyciorysem Janusza Zbaraskiego, wojewody braciawskiego).— Przemysl, 1926.— S. 21
- Wolff — Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. Warszawa, 1895.
- Центральний державний історичний архів України в Києві, ф. 22 (Кременецький земський суд), оп. 1.
- Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст.: Волинь і Центральна Україна. — К.: Критика, 2008.
- Велике Князівство Литовське та Річ Посполита[недоступне посилання з липня 2019]
- Петро Владиславович Збаразький
- Збараж і Новий Збараж-Ожигівці кременецького повіту волинського воєводства до питання локалізації та історії[недоступне посилання з липня 2019]