Збислава Святополківна
| Збислава Святополківна | |
|---|---|
 | |
| Народилася | не раніше 1085 і не пізніше 1090 |
| Померла | 1114 |
| Знання мов | давньоруська |
| Рід | Рюриковичі |
| Батько | Святополк II Ізяславич |
| Мати | NN[d][1] |
| У шлюбі з | Болеслав III Кривоустий |
| Діти | Владислав II Вигнанець |
Збислава Святополківна (1085—1090 — 1112—1114) — давньоруська княжна з династії Рюриковичів, дочка великого князя київського Святополка Ізяславича, правнучка великого князя київського Ярослава Мудрого. Дружина польського князя Болеслава III Кривоустого, котрий був онуком Доброніги-Марії, дочки великого князя київського Володимира Святославича.
Життєпис[ред. | ред. код]
Матір Збислави була представницею чеської династії Пржемисловичів[2], що вийшла заміж за Святополка Ізяславича. Збислава згадується в Повісті врем'яних літ, де записано, що Збислава була відправлена в 1102 році до Польщі на весілля з Болеславом III Кривоустим. Останній вів міжусобну боротьбу зі своїм зведеним братом Збігнєвом[3] і хотів мати за союзників київських і угорських князів. Весілля зі Збиславою відбулося взимку 1102—1103 років. У зазначеного подружжя було троє дітей: майбутній польський князь Владислав II Вигнанець, що народився в 1105 році; син Станіслав (*1108 р.), який помер у юнацькому віці; дочка на ім'я Юдіф-Марія (*1111 р.), майбутня дружина муромського князя Всеволода Давидовича[4].
Дата смерті Збислави не до кінця відома. Деякі джерела вказують на період 1109—1112 років. У сучасних джерелах вважається, що вона могла прожити до 1114 року, після чого Болеслав III одружився з Соломією фон Берг-Шельклінген.
Серед нащадків Збислави Святополківни — королева Кастилії й Леону, імператриця всієї Іспанії Рихеза Сілезька; королева Арагону Санча Кастильська[ru]; королева Угорщини та імператриця Священної Римської імперії Констанція Арагонська; королі Англії: Едуард I Довгоногий, Едуард II Карнарвонський, знамениті королі-герої шекспірівських п'єс — Едуард III, Генріх IV і Генріх V; класик англійської літератури лорд Джордж Ноель Гордон Байрон тощо[5].
Пам'ять[ред. | ред. код]
Збиславу Святополківну зобразили на марковому аркуші 2016 року «Київські князівни на престолах Європи».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ Назаренко А. В.. Древняя Русь на международных путях: Междисциплинарные очерки, культурных, торговых, политических отношений IX—XII веков. — М.: Языки Русской Культуры, 2001. — 784 с. — (Studia Historica). — 1000 экз. — ISBN 5-7859-0085-8
- ↑ син Владислава I Германа від Христини Правдзивецької
- ↑ Jadwiga Żylińska, «Piastówny i żony Piastów», Państwowy Instytut Wydawniczy, Warszawa, 1975 — S.99, 113. — ISBN 83-06-00687-9 (пол.)
- ↑ Збислава Святополківна [Архівовано 7 грудня 2010 у Wayback Machine.], сайт «За Помісну Україну!»
Посилання[ред. | ред. код]
- Павло Гай-Нижник, Княжни та княгині Руси-України (Х–XIV ст.) [Архівовано 7 листопада 2015 у Wayback Machine.], 2014-02-13, сайт ПрАТ «Українська прес-група»
- «Збислава Святополківна», Династичні зв'язки Київської Русі [Архівовано 10 вересня 2016 у Wayback Machine.]
|
