Збірна Естонії з біатлону

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Збірна Естонії з біатлону - естонська національна команда з біатлону. З квітня 2016 року її очолює фінський фахівець Ілкка Луттунен, якому допомагає відомий в минулому естонський біатлоніст Індрек Тобрелутс . [1] Згодом відомий в минулому естонський біатлоніст змінив іноземного фахівця на чолі збірної. [2]

Збірна підпорядковується Естонській федерація біатлону (ELSF).


Команда[ред. | ред. код]

Сезон 2017/18 [3][ред. | ред. код]

Чоловіча збірна Жіноча збірна

Головний тренер[ред. | ред. код]

Результати[ред. | ред. код]

Найкращим біатлоністом з Естонії коли-небудь був Кая Парве. Змагаючись у збірній СРСР з біатлону, він 7 разів ставав чемпіоном світу.

Найкращі результати незалежної Естонії від Кубка світу з біатлону / Чемпіонатів світу були у жінок Евелі Сауе (5 місце у сезоні 2006/07 у Гохфільцені на дистанції 15 км). Найкраще місце у змаганнях серед чоловіків й найкращий результат на Кубках світу з біатлону для естонців є друге місце Роланда Лессінга в гонці переслідування на етапі в Поклюці, Словенія (20 грудня 2009 року). Трохи більше ніж через десять років це досягнення повторили Рене Захна і Регіна Ойя в одиночній змішаній естафеті, яка також проходила в Поклюці. [5]

Медалі та призові місця на етапах Кубка світу (з сезону 1991/1992)[ред. | ред. код]

Сезон Місце проведення Дисципліна Дата Місце Спортсмен
ЧС-1992 [[Новосибірськ|Росія Новосибірськ]] Естафета 12 лютого 1992 3 Айво Удрас
Урмас Калдвее
Хіллар Захкна
Калью Оясте
1998-1999 Норвегія Холменколен Мас-старт 13 березня 1999 3 Індрек Тобрелутс
2009-2010 Словенія Поклюка Гонка переслідування 20 грудня 2009 2 Роланд Лессінг
2019-2020 Словенія Поклюка Одиночна змішана естафета 26 січня 2020 2 Рене Захна
Регіна Оя

Олімпійські ігри[ред. | ред. код]

Серед естонських біатлоністів найкраще досягнення на Олімпійських іграх належить Крісті Лепік. На Олімпіаді в Альбервилле в 1992 році вона зайняла 11-е місце в індивідуальній гонці. Серед чоловіків найвище місце займав Айво Удрас. На Олімпіаді у Лилехаммере в 1994 році він був 16-м в індивідуальній гонці. В естафетних гонках естонці лише раз піднімалися в «десятку» на Олімпіадах. У 1992 році жіноче тріо в складі Олени Поялковой, Евела Петерсон і Крісти Лепік зайняли 9-е місце.

Залік Кубку націй[ред. | ред. код]

Чоловіча збірна
Сезон Місце Очки Квоти*
2005/2006 16 2976.0 4 (6)
2006/2007 19 2777.0 3 (5)
2007/2008 19 2644.0 3 (5)
2008/2009 17 3484.0 4 (6)
2009/2010 16 3575.0 4 (6)
2010/2011 16 3841.0 4 (6)
Жіноча збірна
Сезон Місце Очки Квоти*
2005/2006 23 1057.0 3 (5)
2006/2007 20 2241.0 3 (5)
2007/2008 17 2727.0 4 (6)
2008/2009 19 2933.0 3 (5)
2009/2010 19 2863.0 3 (5)
2010/2011 16 3612.0 4 (6)

*Квоти - кількість спортсменів, які будуть представляти країну в наступному сезоні

Скандали[ред. | ред. код]

  • Біатлоністка Кадрі Легтла вирішила почати сезон 2011/2012 в кубку IBU [6]. Потім виявилося, що це було викликано через розбіжності з головним тренером Марісом Чакарсом. В одному з інтерв'ю спортсменка назвала фахівця полутираном і порівняла його з фюрером. На цю заяву Чакарс іронічно відповів: «Я не полуфюрер. Моє ім'я не Адольф, а Маріс » [7] . Пізніше конфлікт було вичерпано і Легтла стала лідером збірної.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В сборной Эстонии по биатлону сменился тренерский штаб. Архів оригіналу за 27 листопада 2018. Процитовано 6 травня 2020.
  2. Назван состав сборной Эстонии на Кубок мира по биатлону. Архів оригіналу за 27 листопада 2018. Процитовано 6 травня 2020.
  3. ELSF. рада ELSF підтвердив склад команди для дорослих. biathlon.ee.
  4. -ec100f13c826 / Фінська-Ілька-люттунен-і-Індрек-Тобрелуц стануть головними тренерами команди з біатлону Ілька Луттунен, а Індрек Тобрелуц стане головним тренером команди з біатлону
  5. Поклюка 2020. Результаты одиночной смешанной эстафеты. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 6 травня 2020.
  6. Кадри Лехтла: «Хорошие результаты в Кубке IBU принесут больше эмоций, чем выступление в Кубке мира». Архів оригіналу за 18 листопада 2016. Процитовано 6 травня 2020.
  7. Кадри Лехтла: «Чакарс — полутиран и фюрер». Архів оригіналу за 21 серпня 2016. Процитовано 6 травня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]