Земовит Добжинський

Земовит Добжинський
Народився	1265
Помер	1312 або 1306
Діяльність	аристократ
Титул	герцог
Конфесія	католицтво
Рід	П'ясти
Батько	Казимир I Куявський
Мати	Єфросинія Опольська
Брати, сестри	Євфимія Куявська, Ziemomysł of Kuyaviad, Казимир II Ленчицькийd, Лешек II Чорний і Владислав I Локетек
У шлюбі з	Анастасія Львівна
Діти	Лешко Земовитович, Владислав Горбатий, Болеслав Добжинський, Wladislaw, Duke of Dobrzynd і Boleslaw, Duke of Dobrzynd

Земовит Добжинський (пол. Siemowit dobrzyński; бл. 1265 — 1312) — князь Брест-Куявський (1267—1287) та Добжинський (1287—1293, 1295—1303, 1305—1312). Представник династії Куявських П'ястів. Син Казимира І Куявського та Єфросинії Опольської, брат короля Владислава І Локетка. Онук української княжни Агафії Святославни, доньки Волинського князя Святослава Ігоровича.

Біографія

Був одним з молодших синів Казимира Куявського. Після смерті батька 14 грудня 1267 року Земовит став князем Брест-Куявським, а регентом при ньому мати, Єфросинія.

Після закінчення регенства у 1275 році старші брати Земовита, Владислав та Казимир прийняли владу в Брестсько-Добжинській землі та стали опікунами малолітнього Земовита. У 1287 році в результаті угоди між братами Земовит став князем Добжинським.

У 1293 році Земовит потрапив в полон до литовців у якому пробув два роки. Протягом цього часу його князівством керував Владислав Локетек. Після повернення з полону бл. 1296 року одружився з галицькою княжною Анастасією Львівною.

У 1300 році розпочалась війна за Польщу чеського короля Вацлава ІІ. Йому вдалось опанувати Великопольщу, Гданське Помор'я, частину Куявії, землі Серадзьку та Ленчицьку, а в листопаді того ж року Вацлав ІІ коронувався у Гнезно як польський король. В таких умовах Земовит був змушений визнати себе васалом Вацлава за що отримав частину брестської землі.

В кінці того ж року розпочав війну проти іновроцлавських князів Лєшка, Пшемисла та Казимира. На початку 1304 князі вторглися в Добжинську землю та полонили Земовита, проте вже того ж року йому вдалось вибратись з полону. 15 липня 1304 Земовиту вдалось відібрати назад Добжин та його околиці, після чого він вирушив в Іновроцлавську землю але досягти якихось успіхів у війні йому не вдалось.

У 1306 році визнав коронацію свого брата Владислава Локетка та став його васалом. У тому ж році Добжинське князівство було розорено литовцями. У 1310 році разом з сім'єю був відлучений від церкви через відмову платити церковну десятину.

Помер у 1312 році, залишивши малих синів під опікунством своєї дружини.

Сім'я

• Дружина: Анастасія (?—1335), донька галицького князя Лева Даниловича з дому Романовичів.
• Діти:
  • Лешко (бл. 1300 — до 1316)
  • Владислав Горбатий (1303/1305—1351/1352) князь Добжинський в 1312—1327/1328 і з 1343, князь Ленчицький з 1327/1328. Претендував на Галицько-Волинську спадщину після смерті князів Андрія та Лева у 1323 році.
  • Казимир (бл. 1304 — до 1316)
  • Болеслав (бл. 1305—1328), князь Добжинський в 1312—1327/1328, князь Ленчицкий з 1327/1328.
  • Юдіт (? — після 1313)

Родовід

8. Казимир II, польський князь

4. Конрад I, мазовецький князь

9. Олена Зноемська

2. Казимир І, куявський князь

10. Святослав Ігорович, волинський князь

5. Агафія Святославна, донька князя Волинського

11. Ярослава, київська князівна

1. Земовит, добжинський князь

12. Мешко IV, польський князь

6. Казимир І, опольський князь

13. Людмила, богемська князівна

3. Євфросинія , опольська князівна

7. Віола (Велеслава), опольська князівна

Джерела

• Войтович Л. 3.15. Волинська гілка Мономаховичів. Болохівські князі. Острозькі. Заславські. // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
• Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти [1]. — Біла Церква, 2006.

Посилання

• Siemowit dobrzyński [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]