Зена Дайш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зена Дайш
Народилася 1914
Померла 2011
Країна  Нова Зеландія
Діяльність захисниця довкілля
Батько James Clarked

Зена Ізабель Дайш (уроджена Кларк, 30 квітня 1914 — 23 березня 2011) - новозеландка, яка мала вплив на екологічний рух людини та засновниця Ради з екології людей Співдружності в 1969 році.

Раннє життя[ред. | ред. код]

Зена Дейш народилася в Новому Плімуті, Нова Зеландія, в 1914 році, у дочці мера Нового Плімута. Її батько, Джеймс Кларк, загинув у листопаді 1920 року в другій смертельній авіакатастрофі в країні.[1] Вона була досвідченою фехтувальницею і добре відома в фехтувальних колах Нової Зеландії.[2] У 1930-х вона переїхала жити да Англії, де вийшла заміж за Н. Гудлета Дейша (вони розлучилися в 1940-х рр.).[3][4][5]

Кар'єра[ред. | ред. код]

Дайш отримала освіту фізіотерапевтки. Під час Другої світової війни Зена була добре відома в лондонському суспільстві своїм масажем і лікувальною фізкультурою.[6] Одночасно вона зацікавилася людськими та соціальними потребами осіб, що працюють на фабриках воєнного часу, і виробила філософію взаємозалежності людей одне з одним і з природою. Хоча вона вірила в те, що люди беруть на себе відповідальність за власне здоров’я та в профілактичну медицину, вона вважала, що громади та уряди повинні працювати разом, щоб створити здорове суспільство у стабільному середовищі.[5]

Після війни Зена повернулася до Нової Зеландії і перебувала тут до кінця 1950-х років, коли вона скликала Комітет Співдружності з превентивної медицини в Лондоні. Разом із низкою інших медичних працівників вона написала листа до The Times із закликом до створення Ради Співдружності з харчування для покращення стандартів здоров’я та харчування в країнах Співдружності.[7] У 1964 році вона запропонувала уряду Мальти використовувати екологію людини як основу для планування розвитку.[8]

Її робота протягом 1960-х років завершилася заснуванням Ради екології людини Співдружності (CHEC) у 1969 році та організацією Першої конференції Співдружності з питань розвитку та екології людини в 1970 році[5][8][9].

Зена підтримувала багато громадських проєктів, які були прикладами людської екології та сталості: відновлення лісів на базі громад в Індії, міські ринкові сади для жінок у Сьєрра-Леоне, реконструкція після цунамі в Шрі-Ланці та мікробанки для підтримки жіночого бізнесу в Африці.[5]

Зена Дайш померла в Лондоні 23 березня 2011 року [10]

Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]

Зена Дейш отримала відзнаку CNZM на новорічних нагородах у Новій Зеландії в 1999 році, а потім у 2003 році — нагороду ООН-Габітат. У 2009 році Університет Вайкато присудив Дейш звання почесного доктора на знак визнання її роботи в галузі екології людини.[8][11][12] Після її смерті Університет Вайкато отримав від Зени 500 000 доларів у спадок, який використав для створення стипендії доктора Зени Дейш зі сталого розвитку для підтримки досліджень сталого розвитку.[11][13] У 2018 році CHEC провів інавгураційну лекцію Зени Дайш.[14]

Публікації[ред. | ред. код]

  • Gorinsky, C., Shirley, D., Daysh, Z., & Commonwealth Human Ecology Council. (1991). Human ecology, environmental management education and training for development: Report of the Asian Seminar, Jaipur, India 8–12 May 1991. London: Commonwealth Human Ecology Council. OCLC 28065739
  • Griffith, A., Daysh, Z., Shirley, D., & Commonwealth Human Ecology Council. (1992). The commonwealth and environmental management : a synthesis : Report of the Vancouver seminar 29–31 July 1991 (Human ecology development series, 3). London: Commonwealth Human Ecology Council. OCLC 28339255 [Архівовано 6 травня 2022 у Wayback Machine.]
  • Daysh, Zena. Human ecology and health in a global system. In Boleyn, T., & Honari, M. (2005). Health Ecology: Health, Culture and Human-Environment Interaction. p. xv–xviii. [Архівовано 6 травня 2022 у Wayback Machine.]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ The passengers. Hawera and Normanby Star. Т. XLI. 12 листопада 1920. с. 5. Процитовано 4 квітня 2020.
  2. ↑ Fencing expert for England. Dunstan Times. 2 листопада 1936. Архів оригіналу за 6 травня 2022. Процитовано 31 березня 2020.
  3. ↑ Engagement. Evening Post. 8 жовтня 1936. Архів оригіналу за 6 травня 2022. Процитовано 31 березня 2020.
  4. ↑ Personal notes. Evening Post. 8 жовтня 1936. Архів оригіналу за 6 травня 2022. Процитовано 31 березня 2020.
  5. ↑ а б в г Zena Isabel Daysh (PDF). CHEC Points. 36. June 2011. Архів оригіналу (PDF) за 6 травня 2022. Процитовано 6 травня 2022.
  6. ↑ Zena Daysh. The Tatler: 11. 16 квітня 1941.
  7. ↑ Aylward, Francis (28 квітня 1960). A Council of Nutrition. The Times. с. 15.
  8. ↑ а б в Douglas, Ian (2011). Zena Daysh, CNZM. International Journal of Environmental Studies (англ.). 68 (5): 589—590. doi:10.1080/00207233.2011.619782. ISSN 0020-7233.
  9. ↑ Our History. CHEC International (амер.). Архів оригіналу за 6 травня 2022. Процитовано 30 березня 2020.
  10. ↑ Moir, Jo (17 грудня 2011). Renowned Kiwi's ashes buried in NP. Stuff (англ.). Архів оригіналу за 6 травня 2022. Процитовано 31 березня 2020.
  11. ↑ а б Waikato University receives $500,000 endowment. University of Waikato (en-NZ) . 15 грудня 2011. Архів оригіналу за 3 лютого 2019. Процитовано 30 березня 2020.
  12. ↑ List of honorary doctors of the University of Waikato, Wikipedia (англ.), 12 січня 2020, процитовано 30 березня 2020
  13. ↑ Dr Zena Daysh Fellowship in Sustainable Development – Scholarships: University of Waikato. University of Waikato. Архів оригіналу за 6 травня 2022. Процитовано 30 березня 2020.
  14. ↑ CHEC (14 серпня 2018). Zena Daysh Inaugural Lecture 2018. CHEC International (амер.). Архів оригіналу за 6 травня 2022. Процитовано 30 березня 2020.

Подальше читання[ред. | ред. код]

  • Interesting Visitor (5 December 1946). The Age (Melbourne, Vic.), p. 7. Retrieved 31 March 2020, from Trove
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зена_Дайш&oldid=38279503