Зиков Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Зиков Олександр Олександрович
Народився 4 серпня 1922(1922-08-04)
Київ, Українська СРР, СРСР
Помер 18 грудня 2013(2013-12-18) (91 рік)
Одеса, Україна
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність математик, викладач університету
Alma mater Нижньогородський державний університет імені М. І. Лобачевського (1945)
Галузь Теорія графів
Заклад МФТІ
Московський авіаційний інститут
ОНУ ім. І. І. Мечникова
Одеський національний морський університет
Державний університет Молдови
Самаркандський державний університетd
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Новіков Петро Сергійовичd

Зиков Олександр Олександрович (нар.4 серпня 1922, Київ — † 18 грудня 2013, Одеса) — радянський і український вчений-математик, педагог, професор, знаний фахівець у галузі теорії графів.

Молоді роки[ред. | ред. код]

Олександр Олександрович Зиков народився у Києві 4 серпня 1922 року в сім'ї інженера-технолога, який згодом став професором Горьківського політехнічного інституту.[1]

У 1939 О. О. Зиков склав екстерном іспити за курс середньої школи і вступив на фізико-математичний факультет Горьківського державного університету, який закінчив у 1945 році. У воєнні роки, будучи студентом, він також працював на оборонному заводі у Горькому і паралельно з університетом навчався також на історико-теоретичному відділенні музичного училища.

У 1945–1947 працював асистентом Горьківського університету і навчався в аспірантурі Московського державного університету.

Після аспірантури викладав в Одеському державному університеті і Одеському інституті інженерів морського флоту (1950–1952).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Після захисту кандидатської дисертації працював у Москві доцентом Московського авіаційного та Московського фізико-технічного інститутів (1952–1958).

З 1958 року Олександр Олександрович працює у Новосибірську. У 1964 році захищає докторську дисертацію. Оскільки теорія графів на той час в СРСР була явищем новим і викликала неприйняття у математиків класичного напряму, ВАК призначив повторний захист дисертації у Математичному інституті ім. В. А. Стеклова, який пройшов успішно. Враховуючи педагогічний досвід Олександра Олександровича, йому відразу присвоїли звання професора.

Ще працюючи в Новосибірську О. О. Зиков організував перший в країні семінар з теорії графів, доповіді на якому спочатку носили реферативний характер. З 1962 року семінар стає дослідницьким.

У 1969 році О. О. Зиков видає класичну працю «Теорія кінцевих графів».

З 1968 року О. О. Зиков працює професором кафедри вищої математики Одеського інституту інженерів морського флоту і з 1969 року організовує свої широко відомі науково-дослідні семінари з дискретної математики. Всього було проведено більше 30 циклів знаменитого одеського семінару, в якому брали участь в тому числі і зарубіжні фахівці. За результатами семінарів виходили збірники доповідей.

Згодом Олександр Олександрович працював за межами України — у 1976–1982 роках викладав у Кишинівському університеті, а в 1982–1988 — у Самаркандському.

Після виходу на пенсію проживав в Одесі. Помер 18 грудня 2013 року.[2]

Пам'ять[ред. | ред. код]

Його називають українським Ейлером, а його ім'я внесене до 10-го тому Енциклопедії сучасної України і до Морської енциклопедії.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • А. А. Зыков. Теория конечных графов. Новосибирск — Наука, Сиб. отд-ние. — 1969.
  • А. А. Зыков. Теория графов. Итоги науки. Алгебра. — М.: ВИНИТИ — 1963.
  • А. А. Зыков. Основы теории графов. — М.: Наука — 1987.