Зима Павло Григорович
| Зима Павло Григорович | |||
|---|---|---|---|
 Сотник | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
22 грудня 1886 Вовчок | ||
| Смерть | після 1941 | ||
| Національність | українець | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 1918–1922 | ||
| Приналежність |
.svg){kind=small} УНР | ||
| Вид ЗС |
 Армія УНР | ||
| Формування | Запорозький корпус | ||
| Війни / битви |
Перша світова війна Радянсько-українська війна Перший зимовий похід | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Зима Павло Григорович (*22 грудня 1886, Вовчок — †після 1941) — військовий, повстанський отаман, командир Лубенського повстанського загону, командир бронепотяга «Республіканець»; сотник піхоти Армії УНР.
Біографія[ред. | ред. код]
Закінчив Курську реальну школу (1907-1914) та школу прапорщиків (1916). У російській армії — з 12 серпня 1914 року. Служив у 1-й гірській батареї у Києві.
До української армії пішов у листопаді 1917 року. Хорунжий 1-ї Запорозької стрілецької дивізії Армії УНР.
“В травні 1918 року гетьманським урядом кинутий до Лук’янівської в’язниці. Після звільнення в серпні 1918 року виїхав у Лубенський повіт готувати повстання, яке й очолив у грудні. Весь 1919рік провів у боях з більшовиками на посаді командира бронепотяга “Республіканець”, потім командиром 5-ї сотні 2-го куріня імені Мазепи”.
Під час Першого зимового походу потрапив у полон до більшовиків. З лютого по травень 1920 перебував у концентраційному таборі.
“Втік звідти і став командиром повстанського загону, який діяв на території Лубенського і Прилуцького повітів”.
У серпні 1920 знову потрапив у полон, але втік з в'язниці і пробився у розташування української армії. У складі 2-го Запорозького ім. гетьмана Івана Мазепи куреня перетнув українсько-польський кордон і був інтернований до табору Пикуличі. За участь у Першому зимовому поході та бої нагороджений орденом Залізного хреста.
1924 року навчався в «господарчо-садовій школі на Мораві».
Пожертвував кошти на видання книжки Симона Наріжного «Українська еміграція» (Прага, 1942).
Нагороджений Хрестом Симона Петлюри.
Література[ред. | ред. код]
- Авраменко Н. Спомини Запорожця. — Київ: Темпора, 2007. — С. 403.
- оренець В. Земляки Миколи Міх-новського в боротьбі за Українську державність. — Київ — Вінниця: Історичний клуб «Холодний Яр», ДП "Державна картографічна фабрика, 2012. -С. 160—161.
- Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Ч. 1. — Прага, 1942. — Студії Музею Визвольної боротьби України. — Т. 1. — С. 5.
- ЦДАВО України. — Ф. 3795. -Оп. 1. — Спр. 1112. — Арк. 2, 4.
- ЦДАВО України. — Ф. 3Російські військовики Першої світової війни217. — Оп. 1. — Спр. 394. — Арк. 1 — 2.