Знак поодинокої небезпеки
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Знак поодинокої небезпеки — навігаційний знак, що встановлюється безпосередньо над навігаційною небезпекою (наприклад, частково зануреною скелею)[1], і його можна обійти з будь-якої сторони. Може виконуватися у формі буя або віхи.
Має забарвлення чорного кольору з червоними горизонтальними смугами. Топова фігура має вигляд двох чорних куль, розташованих одна над однією[1]. З цим знаком можуть застосовуватися світлові сигнали: білий проблисковий сигнал, що складається з парних швидких спалахів з проміжутком між парами 5-10 секунд[2].
У Російській імперії та СРСР до 1980 року для позначення поодиноких небезпек використовувалися знаки червоно-білого смугастого забарвлення з топовою фігурою у вигляді хреста.
Див. також[ред. | ред. код]
- Віха (морський термін)
- Знак чистої води
- Кардинальна система
- Латеральна система
- Міжнародна асоціація маякових служб
- Спеціальний знак
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б IALA, 2010, section 4.
- ↑ SHOM, 2016, section 1.2.4.
Посилання[ред. | ред. код]
- International association of maritime aids to navigation and lighthouse authorities (2010). Maritime buoyage system and other aids to navigation (PDF). IALA-AISM. Архів оригіналу (PDF) за 17 жовтня 2018. Процитовано 11 серпня 2019. (англ.)
- Service Hydrographique et Océanographique de la Marine (1 вересня 2016). Signalisation Maritime (PDF) (French) . France: SHOM. ISBN 978-2-11-139457-5. Архів оригіналу (PDF) за 6 лютого 2020. Процитовано 11 серпня 2019.
{{cite book}}: Проігноровано|work=(довідка) (англ.)