Знак 1-го Запорізького пішого полку ім. Т. Г. Шевченка
| Знак 1-го Запорізького пішого полку ім. Т. Г. Шевченка | ||||
 | ||||
| Країна |
 Українська Народна Республіка | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип | знак | |||
| Вручається: | військовим | |||
| Статус | не вручається | |||
| Нагородження | ||||
| Засновано: | лютий 1918-го | |||
| Нагороджено: | бл. 300 | |||
| Нагороджені: | ||||
| Черговість | ||||
Зна́к 1-го Запорі́зького пі́шого по́лку ім. Т. Г. Шевче́нка — відзнака, яка вручалась військовослужбовцям 1-ї «Синьожупанної дивізії».
Історія виникнення[ред. | ред. код]
Створення знака пов'язують із діяльністю Союзу визволення України в таборі для військовополонених російської армії у місті Раштаті другої половини 1916 року. Де 21 січня 1917 року сформований 1-й Запорізький полк імені Тараса Шевченка, відбув на Волинь в кількості 27 осіб. Завдання якого пов'язані із допоміжними функціями, а також пропагандою серед українського населення.
Вже до травня 1917 року кількість осіб загону становила 300 осіб.
Після підписання Берестейського миру між країнами Четвертного союзу і Центральною Радою з особового складу пішого полку формується 1-а Українська («Синьожупанна») дивізія, вояки якої і носили подібну відзнаку.
Кількість і місце виготовлення знаків невідомі. Перші джерельні відомості щодо знака є на фотографіях українських військовиків від лютого 1918 року.
Відомо, що цю відзнаку використовували ветерани полку та дивізії у період своєї служби в Армії УНР.
Опис[ред. | ред. код]
Знак має форму трикутного геральдичного щита з вигнутими краями. По периметру виступає золотий бортик. У центрі зображений золотий лев, який спинається на скелю, а над левом напис «1. Зап. П. Т. Ш.», що розшифровується як «1. Запорізький піший полк Тараса Шевченка».
Аналогічний знак використовувався згодом також на дивізійній та полкових печатках.
Сучасний стан[ред. | ред. код]
До 2010-х років відомі лише копії, виконані львівським майстром Степаном Пахолком у 1990-х роках. За його свідченнями, відтворення знака базувалося на колись збереженому екземплярі музею Олеського замку. Наразі відомий один оригінальний знак, який зберігається у приватного колекціонера М. Селезньова в Києві.
Джерела[ред. | ред. код]
- Рудиченко А. И., Тинченко Я. Ю. Награды и знаки национальных армий и правительств. Украина. Белоруссия. Литва. Учредительные документы. Изготовление. Практика награждений. Типы и разновидности. — Киев : Логос, 2011. — 438 с. — 750 прим. — ISBN 978-966-171-365-8. (рос.)
- Круковський О. Фалеристичні сліди Синьої та Сірої Дивізії // Знак. — 2001. — Ч. 23. — С. 10.