Зуй Антон Іларіонович
| Зуй Антон Іларіонович | |
|---|---|
| Народився |
6 серпня 1922 Бірки |
| Помер |
15 січня 2003 (80 років) Зіньківський район |
| Країна |
 Україна |
| Нагороди |
 |
Зуй Антон Іларіонович (06.08.1922, с. Бірки — 15.01.2003, с. Бірки) — Почесний громадянин Зіньківщини (посмертно). Із сім'ї селян. Із 1933 року, після смерті батьків від голоду, Зуй А. І. виховується в Бірківському патронаті. Закінчив чотири класи школи.
1941 року призваний на службу до лав армії. Був мінометником Першої ударної Армії. 1944 року брав участь у боях за визволення Естонії та Латвії.
Із 8 травня 1944 року брав участь у налагодженні кордону з фінами в Карело-Фінській республіці. У лютому 1945 року направлений до 645 окремого саперного батальйону сапером. Із весни по листопад 1945 року працював на розмінуванні в Карельській республіці. У грудні 1946 року повернувся до с. Бірки Зіньківського району. Із 1947 року працював трактористом Бірківської МТС та колгоспу. 1982 року вийшов на пенсію.
За мужність і відвагу на фронтах Великої Вітчизняної війни А. І. Зуй був нагороджений чотирма медалями «За відвагу».
Джерела[ред. | ред. код]
- Бабич І. Кавалер чотирьох медалей «За відвагу» / І.Бабич // Прапор комунізму. — 1966. — 14 лютого.
- Зуй Антон Іларіонович // Зіньківщина. Історичні нариси [відп. секр. М. М. Гриценко]. — Полтава: ІнтерГрафіка, 2006. — С. 591.
- Зуй Антон Іларіонович // Зіньківщина, рідний край [Текст]: Історичний огляд / Укл. і літ. ред. М. М. Гриценко. Авт. кол.: М. М. Гриценко, А. В. Салій, М. С. Ткачик, А. А. Нестеренко, Г. П. Шевченко. — Полтава: Видавець Шевченко Р. В., 2013. — С. 143.
- Шулик Н. Нам випала доля / Н.Шулик // Голос Зіньківщини. — 2002. — 16 травня.