Зігфрід Клаассен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зігфрід Клаассен
нім. Siegfried Claassen
Клаассен (крайній ліворуч) з іншими офіцерами морської бригади Левенфельда (12 лютого 1920).
Народився 5 грудня 1884(1884-12-05)
Новий Двур-Ґданський, Ґміна Новий Двур-Ґданський, Новодворський повіт, Поморське воєводство, Республіка Польща
Помер 7 червня 1951(1951-06-07) (66 років)
Гамбург, ФРН
Діяльність офіцер ВМФ, підводник, суддя
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання  Контр-адмірал до розпорядження
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Сілезький Орел 2-го ступеня
Сілезький Орел 2-го ступеня
Хрест Левенфельда
Хрест Левенфельда
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)

Зігфрід Клаассен (нім. Siegfried Claassen; 5 грудня 1884, Тігенгоф7 червня 1951, Гамбург) — німецький офіцер, контрадмірал крігсмаріне.

Біографія[ред. | ред. код]

1 квітня 1902 року вступив в кайзерліхмаріне. З травня 1911 року — командир торпедного катера «Таку», з яким діяв біля берегів Китаю[1][2]. З травня 1913 року — 1-й торпедний офіцер на лінкорі «Ганновер». Учасник Першої світової війни. З грудня 1916 року — навігаційний офіцер на кораблі «Пруссія». В січні-квітні 1917 року — 1-й торпедний офіцер на лінкорі «Вестфалія». В середині 1917 року направлений в училище підводників. З 17 листопада 1917 по 28 лютого 1918 року — командир підводного човна U-52, після чого служив на верфях в Кілі як асистент з питань підводних човнів. Після війни служив у морській бригаді Вільфріда фон Левенфельда.

Після демобілізації армії залишений в рейхсмаріне. З 1926 року — штабний офіцер військово-морського училища в Фленсбурзі-Мюрвіку[3][4]. З 1931 року — начальник штабу і управління верфей Головного морського управління[5]. 30 червня 1933 року вийшов у відставку.

1 січня 1939 року переданий в розпорядження крігсмаріне, 3 вересня призначений суддею призового суду Гамбурга. 16 грудня 1942 року переданий в розпорядження командувача-адмірала військово-морської станції «Нордзе». 31 січня 1943 року остаточно звільнений у відставку.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Marine-Offizier-Verband (Hrsg.), Albert Stoelzel: Ehrenrangliste der Kaiserlich Deutschen Marine. 1914–18. Thormann & Goetsch, Berlin 1930, S. 228.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Hans H. Hildebrand: Die deutschen Kriegsschiffe: Biographien : ein Spiegel der Marinegeschichte von 1815 bis zur Gegenwart. 2, Mundus Verlag, S. 88 (https://www.google.de/books/edition/Die_deutschen_Kriegsschiffe/KBMsAQAAIAAJ?hl=).
  2. The Directory & Chronicle for China, Japan, Corea, Indo-China, Straits Settlements, Malay States, Sian, Netherlands India, Borneo, the Philippines, &c. Hongkong Daily Press Office, S. 1521 (https://books.google.de/books?id=o4tEAQAAMAAJ&pg=).
  3. Militär-Wochenblatt. E.S. Mittler., S. 983 (https://books.google.com/books?id=liIhAQAAMAAJ&newbks=).
  4. Militär-Wochenblatt. E.S. Mittler., S. 127 (https://books.google.de/books?id=7tSgAAAAMAAJ&q=).
  5. Marineleitung: Rangliste der deutschen Reichsmarine. E.S. Mittler., S. 4 (https://books.google.com/books?id=yUgV2iC7dc0C&newbks=).