Зірніс Ян Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зірніс Ян Петрович
Народився 25 червня 1894(1894-06-25) або червень 1894[1][2]
Вольмарський повітd, Ліфляндська губернія, Російська імперія
Помер 26 лютого 1939(1939-02-26)[1][2] (44 роки)
Москва, СРСР
Країна  СРСР
Діяльність революціонер
Alma mater професійно-технічне училище
Військове звання комісар державної безпеки 3-го рангу
Партія КПРС
Нагороди
Орден Червоного Прапора  — 1927Орден Червоного Прапора  — 1932Орден Червоної Зірки  — 1936
Почесний ювілейний знак «ВЧК-ГПУ» (V)— 1930Почесний працівник ВЧК-ГПУ (XV)— 1932

Зірніс Ян Петрович (Jānis Zirnis; 25 червня 1894 — 26 лютого 1939) — співробітник ЧК-ОГПУ-НКВД СРСР, комісар державної безпеки 3-го рангу (1935). Заступник начальника Головного управління шосейних доріг НКВС СРСР.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народився в латиській сім'ї селянина-батрака. У 1909—1911 навчався в 4-класному міському училищі міста Вольмара. Учасник революційного руху. У серпні 1914 року заарештований царською охранкою і засланий в Наримський край. У царській армії рядовий дисциплінарного батальйону 32-го Сибірського стрілецького полку в Томську, з 1916 по 1917 на фронтах Першої світової війни. Після Лютневої революції повернувся до Латвії, голова Виконавчого комітету Вольмарської міської, повітової Ради. Після Жовтневої революції боєць Латиського стрілецького полку. Був на підпільній роботі в Ризі і Вольмарі, арештований, засуджений буржуазною владою до розстрілу, тримали в камері смертників, звільнений напередодні приведення у виконання вироку наступаючими на Ригу частинами РСЧА.

ВЧК-ОГПУ-НКВД[ред. | ред. код]

З 1918 року в ВЧК. Служив в особливих відділах 5-ї, 11-ї, 27-ї стрілецьких дивізій, 15-ї армії, брав участь у боях на Західному фронті проти військ Юденича і польської армії (1919—1920), в придушенні повстань у Вітебській і Смоленській губерніях (1923), як співробітник Вітебського губернського відділу ОДПУ. У 1926—1929 очолював особливий відділ по ЗахВО і Смоленський губернський відділ ОГПУ, в 1929—1930 був повпредом ОДПУ по БВО, в 1930—1934 повпредом ОДПУ по Східно-Сибірському краю, в 1934—1936 начальник УНКВД по Східно-Сибірському краю. Начальник особливого відділу НКВС по ЗабВО (1935—1936). У 1936—1937 заступник начальника Головного управління шосейних доріг НКВС СРСР.

Заарештований 1 серпня 1937. Розстріляний 26 лютого 1939 в день винесення вироку ВКВС СРСР за звинуваченням у підготовці терористичних актів та участі у контрреволюційній організації.

1956 року посмертно реабілітований за відсутністю складу злочину.

Посилання[ред. | ред. код]


  1. а б в Who led the NKVD
  2. а б в Историческая энциклопедия Сибири / под ред. В. А. ЛаминНовосибирск: 2009. — ISBN 5-8402-0230-4