Йоанна Жубр
| Йоанна Жубр | |
|---|---|
| пол. Joanna Żubr | |
 | |
| Народилася |
24 травня 1770 Бердичів, Брацлавське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита |
| Померла |
9 липня 1852 (82 роки) Велюнь, Варшавська губернія, Королівство Польське, Російська імперія ·холера |
| Діяльність | військовослужбовиця |
| Учасник | Наполеонівські війни |
| Військове звання | сержант |
| Нагороди |
 |
Йоанна Жубр (Joanna Żubr; 24 травня 1772 або 1782[1][2] — 9 липня 1852[3][4]) — польська жінка-військовик, сержант армії герцогства Варшавського, учасниця наполеонівських воєн. Перша жінка, нагороджена хрестом Віртуті Мілітарі, та перша жінка — сержант польської армії.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася 24 травня 1772 року (за іншими даними — 1782) в Бердичеві. У 1808 році, після створення Варшавського герцогства, разом зі своїм чоловіком, Мацеєм Жубром, переїхала до Варшави. Вступила до армії, служила у 2-му піхотному полку навідником, приховуючи свою стать від колег та командування.
Брала участь у галицькому поході проти Австрії. Під час бою за Замостя, 19 травня 1809 року, провела групу солдатів через таємні двері біля Львівських воріт і штурмувала стіни, захопивши гармату. За це її вирішено нагородити орденом Virtuti Militari, але через стать наказ про нагородження скасували. Натомість їй була запропонована фінансова винагорода, від якої Жубр відмовилася[1][5].
Після цієї кампанії вона вступила до 17-го піхотного полку дивізії Домбровського. Її чоловік був курсантом цього ж підрозділу. Вона стала першою жінкою в польській армії, яка отримала звання сержанта. Підрозділ брав участь у російській кампанії 1812 року.
У 1812 році, за заслуги під час битви під Биховою на Дністрі, була нагороджена срібним хрестом 5 класу ордену Virtuti Militari, хоча, згідно зі статутом, мала право на золотий хрест 4 класу[5]. Йоанна Жубр була однією з перших жінок у світі, яка отримала медаль за героїзм у бою, і перша полячка, яка отримала цю найвищу бойову нагороду.
Під час відступу Наполеона з Москви відстала від свого підрозділу, але встигла втекти з Росії самостійно. Влітку 1813 року, після того, як Юзеф Понятовський втратив Краків, приєдналася до польських військ у Саксонії, де прослужила до закінчення війни. Загалом взяла участь у сімнадцяти битвах[6].
Разом з чоловіком повернулись до Польщі та оселились у Велюні. У 1828 р. написала мемуари під назвою: "Щоденник життя Йоанни Жубр, звільненої у званні підпоручника польських військ та нагородженої хрестом «pro virtute militari»[7]. Померла у 1852 році, у віці близько 70 років (або 80 — згідно з інформацією на надгробку), під час епідемії холери.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Joanna Żubr: pierwsza dama Orderu Virtuti Militari. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 5 грудня 2020.
- ↑ Opis życia Joanny Żubr, byłey w Woysku Polskim sierżantem, a teraz retretowaney w stopniu Podporucznika Własną Ręcznie Spisany d. 1 Maia 1828 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 грудня 2015. Процитовано 5 грудня 2020.
- ↑ Joanna Żubr – akt zgonu 71/1852. Архів оригіналу за 28 червня 2017. Процитовано 5 грудня 2020.
- ↑ Joanna Żubr – akt zgonu 71/1852
- ↑ а б Słownik Biograficzny Kobiet Odznaczonych Orderem Wojennym Virtuti Militari. T. III (P–Ż). Toruń: Archiwum i Muzeum Pomorskie AK i Wojskowej Służby Polek. 2004. с. 250—251. ISBN 83-88693-03-4.
- ↑ M. Kukiel, Dzieje oręża…, s. 393.
- ↑ Rękopis Joanny Żubrowej | (пол.), архів оригіналу за 2 квітня 2019, процитовано 5 грудня 2020
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Encyklopedia wojen napoleońskich. Warszawa: Trio. ISBN 83-85660-75-5.
- Dzieje oręża polskiego w epoce napoleońskiej 1795-1815. Poznań: Kurpisz (repr.). ISBN 83-86600-51-9.
- Ordery i odznaczenia nr. 1. Wydawnictwo De Agostini Polska Sp. z o.o. ISBN 978-83-248-2723-7.
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |