Йоган Гарстад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йоган Гарстад
Народився 10 лютого 1979(1979-02-10)[1][2][…] (45 років)
Ставанґер, Ругаланн, Норвегія
Країна  Норвегія
Діяльність письменник
Нагороди
CMNS: Йоган Гарстад у Вікісховищі

Юган Гарстад (кор. Johan Harstad; нар. 10 лютого 1979(1979лютого10)) — норвезький прозаїк, автор оповідань, драматург і графічний дизайнер. Живе в Осло[4].

Письменницька кар'єра[ред. | ред. код]

Художня література[ред. | ред. код]

Гарстад народився в Ставангері. Його літературний дебют відбувся у 2001 році збіркою короткої прози «Herfra blir du bare eldre» («З цього моменту ти тільки старієш»). Наступного року він опублікував збірку оповідань «Ambulanse» («Швидка допомога»), у 2005 році побачив світ його перший роман «Buzz Aldrin, hvor ble det av deg i alt mylderet?» («Баз Олдрін, що трапилося з тобою у всій цій плутанині?»)[4]. Дія роману відбувається переважно на Фарерських островах у північній частині Атлантичного океану. У ньому йдеться про людину, яка замість того, щоб намагатися бути кращою, вирішує стати другою по життю, як його герой Базз Олдрін, друга людина на Місяці. У 2009 році за романом зняли телевізійний серіал, у якому знялися Чед Коулман, а також інші відомі скандинавські актори, зокрема Пол Сверре Гаґен і Б'ярне Генріксен[5]. Права на книгу продали у США, Австралію, Швецію, Данію, Фінляндію, Нідерланди, Німеччину, на Фарерські острови, Італію, Росію, Туреччину, Південну Корею та Францію[4]. Редактор видавництва Simon & Schuster порівняв роботу Гарстада з роботою Джонатана Сафрана Фоера[6]. Книга вийшла друком англійською мовою у видавництві Seven Stories Press у Нью-Йорку у червні 2011 року. «Kirkus Reviews» назвав найкращою художньою назвою 2011 року та однією з найкрасивіших книг року за версією Electric Literature.

У 2007 році Гарстад опублікував «Hässelby», роман про доросле життя персонажа дитячої книги Алфі Аткінса[7], який, зрештою, вважається відповідальним за кінець світу. На роман вплинули телесеріал Девіда Лінча «Твін Пікс», теорія синхронності та книга Артура Кестлера «Коріння збігу».

У 2008 році він опублікував свій перший науково-фантастичний роман жахів «172 години на Місяці» — щось середнє між художньою літературою для молоді та фантастикою для дорослих. Роман, присвячений поверненню на Місяць у 2012 році (у 2019 році в американській редакції), частково є даниною наукової фантастики та фільмів жахів 1970-1980-х років. За книгу він отримав премію Браге 2008 року у категорії дитяча література[7]. Права на роман продали до США, Швеції, Данії, Фінляндії, Нідерландів, Німеччини, Фарерських островів, Туреччини, Південної Кореї, Франції, Мексики, Тайваню, Бразилії та Сербії.

У 2015 році він опублікував «Max-Mischa-Tetoffensiven», понад 1000-сторінковий роман про життя драматурга та театрального режисера Макса Гансена, який підлітком переїхав з рідної Норвегії до США. У 2018 році голландський переклад цього твору отримав Europese Literatuur Prijs[8], премію перекладної європейської літератури.

У 2019 році Гарстад став лауреатом премії Доблоуга[9].

П'єси[ред. | ред. код]

Гарстад також є драматургом, і чотири його твори вийшли друком у 2008 році під назвою «Bsider». Наприкінці 2008 року Гарстад став штатним драматургом у Національному театрі Норвегії, як перший, хто обіймав таку посаду[10]. Під час роботи в Національному театрі він почав працювати над великою п'єсою з двох частин, яка була опублікована у 2010 році як «Osv.» («Тощо»). Дія п'єси, яка в норвезькому виданні має понад 500 сторінок, розгортається у 1994 році, а зосереджується на американській сім'ї, стосунки з якою руйнуються. Батько, ветеран війни у В'єтнамі, переживає нервовий зрив понад два десятиліття та переїжджає до парку у садах Конституції у Вашингтоні, округ Колумбія, поруч із стіною Меморіалу ветеранів В'єтнаму. У Лондоні донька переживає втрату чоловіка, а син працює військовим фотографом, знімає конфлікти в Європі та Африці. Боснійська війна, Перша російсько-чеченська війна та геноцид у Руанді відіграють важливу роль у п'єсі як сетинг і як приклади наростальних конфліктів у середині 1990-х років. У 2014 році за цю п'єсу Гарстад отримав норвезьку премію Ібсена[11]. Крім того, його номінували на Brage Prize Award[12].

У 2011 році Гарстад керував першою постановкою повної трилогії «Спогади хлібороба» у Black Box Teater в Осло. Театр відомий своєю зосередженістю на сучасних виставах. П'єса — це суміш комедії, трагедії та абсурду. Дія першої частини, «Акапулько», розгортається у вигаданому швейцарському селі у Мексиці приблизно у 1920—1930 роках. Дія другої частини, «Острів Елліс», розгортається на Мангеттені між 1906 і 1917 роками та зосереджується на двох іммігрантах, німцю Баркері та українцю Стоклицькому, які намагаються знайти своє життя у місті. Баркер є бухгалтером, але його домовласниця змушує працювати в каналізації Нью-Йорка, полювати на алігаторів, водночас глухий Стоклицький намагається написати симфонію для терменвоксів, яка містить лише ідеальні квінти. Трилогія була одним із трьох кандидатів на норвезьку премію Ібсена 2012 року[13].

Хоча автор не надав офіційного пояснення, багато географічних назв у п'єсах Гарстада навмисно написані з помилками.

Нон-фікшн[ред. | ред. код]

У 2012 році Гарстад опублікував свою першу нехудожню працю «Blissard — A Book About Motorpsycho». Книга є сумішшю між біографією норвезького гурту «Motorpsycho» та їхнім альбомом 1996 року «Blissard», особистою розповіддю про давні стосунки автора з музикою гурту та його власні підліткові роки. Понад 140 сторінок книжок із 330 — примітки, у яких Гарстад розповідає про дрібниці гурту, деталі, відступи, літературні екскурсії та особисті історії, а також містить інтерв'ю з людьми, пов'язаними з гуртом, поезію, рецензії та газетні вирізки.

Бібліографія[ред. | ред. код]

П'єси[ред. | ред. код]

  • Grader av hvitt, 2007
  • Washington, 2007
  • Krasnoyarsk, 2008
  • Brødmannens memoarer del 1: Akapulco, 2007
  • Brødmannens memoarer del 2: Ellis Iland, 2009
  • Osv., 2010

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  2. ↑ NooSFere — 1999.
  3. ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  4. ↑ а б в Johan Harstad (норв.). Gyldendal. Архів оригіналу за 30 січня 2009. Процитовано 30 січня 2009.
  5. ↑ Fra "The Wire" til norsk tv-serie. 10 серпня 2009.
  6. ↑ Milzoff, Rebecca (10 червня 2007). Lost in Un-Translation. New York Magazine. Процитовано 30 січня 2009.
  7. ↑ а б Lindø, Leif Tore; Pedersen, Kristin Skodje; Hult, Kine (21 листопада 2008). Trippel Brage-heder til Rogaland. Stavanger Aftenblad. Архів оригіналу за 22 February 2013. Процитовано 30 січня 2009.
  8. ↑ Europese Literatuurprijs - Winnaar 2018.
  9. ↑ Doblougska priset. svenskaakademien.se (швед.). Процитовано 22 грудня 2019.
  10. ↑ Zahl, Jan (13 листопада 2008). Til Nationaltheatret med dødsforakt. Stavanger Aftenblad. Архів оригіналу за 5 December 2008. Процитовано 30 січня 2009.
  11. ↑ IBSENPRISEN 2014. Архів оригіналу за 2 вересня 2018. Процитовано 13 серпня 2015.
  12. ↑ Nominerte 2010 : BRAGEPRISEN 2012. Архів оригіналу за 22 лютого 2013. Процитовано 22 лютого 2013.
  13. ↑ Ibsen Awards. www.ibsenawards.com. Архів оригіналу за 4 березня 2013.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Йоган_Гарстад&oldid=38632602