Казаков Микола Степанович

Казаков Микола Степанович
Народився	6 (19) липня 1900 село Горбатовка Балахнінського повіту Нижньогородської губернії, тепер Нижньогородської області, Російська Федерація
Помер	6 липня 1970(1970-07-06) (69 років) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	міністр, політик
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Микола Степанович Казаков (нар. 19 липня 1900(19000719), село Горбатовка Балахнінського повіту Нижньогородської губернії, тепер Нижньогородської області, Російська Федерація — 6 липня 1970, місто Москва) — радянський діяч, міністр важкого машинобудування СРСР. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1952—1956 роках. Депутат Верховної ради РРФСР 4-го скликання. Депутат Верховної ради СРСР 2-го скликання.

Життєпис

Народився в родині робітника.

У 1914—1918 роках працював на Нижньогородській машинній фабриці в Сормово (тепер завод «Красное Сормово») чорноробом, слюсарем, помічником машиніста.

У 1918—1921 роках служив у Червоній армії. У 1921—1923 роках — курсант військово-інженерних курсів в місті Кунгурі та курсант школи імені ВЦВК.

Член РКП(б) з 1923 року.

З липня 1923 по 1925 рік навчався в Нижньогородській губернській школі радянського і партійного будівництва.

У 1925—1926 роках — секретар осередку РКП(б) управління центрального робітничого кооперативу в місті Нижньому Новгороді.

У 1926—1927 роках — інструктор районного комітету РКП(б) міста Нижнього Новгорода.

У 1927—1928 роках — секретар комітету ВКП(б) заводу імені Леніна в місті Нижньому Новгороді.

У 1929—1932 роках — студент і секретар комітету ВКП(б) Нижньогородського машинобудівного інституту. У 1932—1934 роках — студент Ленінградського індустріального інституту.

У 1934—1935 роках — інженер-конструктор, у 1935—1936 роках — начальник експериментального відділу, в 1936—1937 роках — начальник відділу технічного контролю, в 1937—1938 роках — директор танкового заводу № 174 в місті Ленінграді.

У 1938—1941 роках — директор Іжорського заводу в місті Ленінграді.

5 червня 1941 — 5 березня 1953 року — народний комісар (міністр) важкого машинобудування СРСР.

У березні 1953 — квітні 1954 року — 1-й заступник міністра транспортного і важкого машинобудування СРСР.

19 квітня 1954 — 18 липня 1955 року — міністр важкого машинобудування СРСР.

У липні 1955 — листопаді 1956 року — заступник міністра важкого машинобудування СРСР.

У листопаді 1956 — травні 1957 року — заступник міністра промисловості будівельних матеріалів СРСР.

29 травня 1957 — 25 грудня 1962 року — голова Ради народного господарства Чкаловського (Оренбурзького) економічного адміністративного району.

У грудні 1962 — 1963 року — начальник управління з технічного розвитку енергетичної та механічної служб і внутрішньозаводського транспорту Державного комітету Ради міністрів СРСР з чорної і кольорової металургії. У 1963 — жовтні 1965 року — начальник управління з технічного розвитку енергетичної та механічної служб і внутрішньозаводського транспорту Державного комітету з чорної і кольорової металургії при Держплані СРСР.

З жовтня 1965 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 6 липня 1970 року в Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Нагороди

• чотири ордени Леніна (18.07.1950,)
• орден Трудового Червоного Прапора
• орден Червоної Зірки
• медалі

Джерела

• Казаков Николай Степанович [Архівовано 5 липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)