Какветіо
| Какветіо | |
|---|---|
 Статуя Манауре (вождя какветіо) на площі Манауре в Коро (Венесуела) |
Какветіо (ісп. Caquetío) — індіанці північно-західної Венесуели, що жили на берегах озера Маракайбо в часи іспанського завоювання[1][2]. Вони переселилися вглиб країни, щоб уникнути поневолення іспанцями, але зрештою були знищені, як і їхні сусіди, кірикіре та хірахара. Какветіо також проживали на Арубі, Кюрасао та Бонайре[3], коли ці острови 1499 року вперше колонізував Алонсо де Охеда. Мова какветіо належить до аравакської сім'ї мов. Какветіо й хірахара говорили однією мовою, і їхні культури були схожими. Мову какветіо називають «мовою-примарою», тому що від неї практично не залишилося слідів. Залишилася лише назва, що збереглася в текстах XVII століття.
Аруба, Кюрасао та Бонайре[ред. | ред. код]
Коли іспанці прибули на Арубу близько 1500 року, вони виявили на ній народ какветіо, які жили так само як і в кам'яну добу. Какветіо, ймовірно, мігрували на Арубу, Кюрасао і Бонайре на каное-довбанках, зроблених із видовбаних колод, які вони використовували для рибальства. Такі переходи з півострова Парагуана у Венесуелі через 27 км відкритого моря на Арубу були можливі лише на каное, які будували венесуельські какветіо.
Венесуела[ред. | ред. код]
«Цей народ дуже великий, але живе в багатьох районах, відокремлених один від одного», — так резюмував літописець XVI століття Хуан де Кастельянос.
Какветіо облаштувалися не лише в прибережному регіоні на заході нинішньої Венесуели, але й щонайменше у двох інших регіонах: у долині Баркісімето в штаті Лара та на території нинішнього колумбійського штату Льянос Орієнталес. У родючій долині Баркісімето, за словами Ніколауса Федермана, першого конкістадора, що ступив на їхню землю, було 23 великих поселення, і вони могли зібрати 30 000 воїнів[4]. Відповідно до повідомлень літописців Хуана де Кастельяноса і Гонсало Фернандеса де Ов'єдо і Вальдеса, вони населяли савани від річки Апуре на півночі до річки Касанаре на півдні[5].
Історія[ред. | ред. код]
Іспанський період[ред. | ред. код]
У перші роки колонізації іспанці називали корінних жителів Аруби какветіо. Крім того, какветіо на материку були географічно найближчим до Аруби племенем, а археологічні дані вказують на тісні зв'язки між обома групами в доколумбові часи. Можливо, на момент прибуття іспанців 1499 року на Арубі проживало до 600 осіб.
1513 року Арубу разом з Кюрасао і Бонайре оголошено безхазяйним островом, а через два роки близько 2000 какветіо з трьох островів перевезено на Еспаньйолу для роботи в шахтах. Імовірно, ці люди становили все населення островів, але 150—200 осіб повернуто 1526 року на Арубу й Кюрасао для роботи з експорту Paubrasilia echinata, Prosopis juliflora і Caesalpinia coriaria[es]. Люди, які повернулися на Арубу та Кюрасао, були переважно какветіо, але в групі були й араваки з інших Карибських островів. Через складність печерних лабіринтів Аруби, можливо, це були переважно місцеві жителі, які уникли депортації, але вони могли бути й недавніми переселенцями з материка. Крім того, значні міграції втікачів з материка на Арубу відбувалися від 1529 до 1556 року, під час розвитку венесуельської колонії.
Нідерландський період[ред. | ред. код]
Іспанці закинули Арубу від 1533 року до голландського завоювання 1636 року, коли на острові широко використовувалися іспанська й місцеві мови (особливо какветіо). Після голландського завоювання іспанці втекли, а місцевих жителів депортовано на материк, оскільки вважалося, що вони співчувають іспанцям. Однак того ж 1636 року голландська Вест-Індська компанія доручила Арубі розведення коней і великої рогатої худоби, і для цих цілей обрано місцевих жителів, оскільки вони мали хорошу репутацію мисливців на диких коней. Крім того, на Арубу втекли деякі учасники війни з іспанцями на захід від Маракайбо.
Значення Аруби зменшилося після укладення 1648 року мирного договору між Нідерландами та Іспанією, і острів знову покинули. 1655 року голландська Вест-Індська компанія визнала вільних жителів Аруби торговими партнерами. Цим людям виділили ділянку землі, де вони могли утримувати себе завдяки землеробству; вони також займалися рубанням та продажем деревини та видобутком морських ресурсів. Александр Олів'є Ексквемелін, який написав про свій досвід буканьєра в Карибському басейні, описує спосіб життя арубців у другій половині XVII століття. Він зазначає, що жителі розмовляли іспанською, були католиками, і їх часто відвідували іспанські священники з материка. Як приклад міцних зв'язків з материком можна навести той факт, що 1723 року близько 200 жителів погодилися покинути Арубу, щоб підняти венесуельське місто Ель-Каррізаль під церковну юрисдикцію міста Коро.
Згідно з записами голландського уряду, останній справжній уродженець Аруби, Ніколас Піклас (нід. Nicolaas Pyclas), помер на Арубі 1862 року[6]. Однак і нині в обличчях багатьох корінних арубців збереглися впізнавані риси. Недавній аналіз мітохондріальної ДНК на Арубі показав наявність індіанської ДНК, яка все ще наявна в населенні[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Caquetío | people | Britannica. www.britannica.com (англ.). Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 27 травня 2022.
- ↑ Paul Radin. The Handbook of South American Indians // The Hispanic American Historical Review. — 1948. — Т. 28, вип. 4 (26 травня). — С. 537–540. — ISSN 0018-2168. — DOI:. Архівовано з джерела 27 травня 2022.
- ↑ Johannes Hartog. History of the Netherlands Antilles: Aruba, past and present. — DeWitt, 1961. — 512 с.
- ↑ Nikolaus Federmann, Juan Friede. Indianische Historia: ein schöne kurtzweilige Historia Niclaus Federmanns des Jüngern von Ulm erster Raise so er von Hispania vn[d Andolosia ausz in Indias des Occeanischen Mörs gethan hat und was ihm allda ist begegnet biss auff sein Widerkunfft inn Hispaniam auffs kurtzest beschriben gantz lustig zu lesen]. — München : K. Renner, 1965. — 102 с. — (Dorado-Buch)
- ↑ Gonzalo Fernández de Oviedo. Historia general y natural de las Indias, islas y tierra-firme del mar océano. Tomo segundo de la segunda parte, tercero de la obra. — 1853. — 26 mayo. Архівовано з джерела 21 квітня 2022.
- ↑ Исчезающие народы/языки: Какетио (Caquetio). moodle.kubsu.ru. Процитовано 27 травня 2022.
- ↑ Gladys Toro-Labrador (2003). Mitochondrial DNA Analysis in Aruba: Strong Maternal Ancestry of Closely Related Amerindians and Implications for the Peopling of Northwestern Venezuela (PDF). Caribbean Journal of Science (англ.). Архів (PDF) оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 травня 2022.
|
