Какосфера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Какосфера (дав.-гр. κακός — «дурний, поганий» і σφαῖρα — «куля») — природне середовище, змінене діяльністю людини настільки, що в ньому перекручені природні зв'язки та обмежена спроможність до відновлення; область дисгармонійно зміненої людиною біосфери.

Історія виникнення поняття[ред. | ред. код]

Поняття запропонував Г. О. Заварзін в 2003 році у своїй статті «Антипод ноосфери».[1]

У загальновживаному значенні «какосфері» відповідає вираз «погана екологія».

У більш широкому сенсі какосфера — область дисгармонічного розвитку в сучасному світі, область дурного, поганого, створена людиною.

До Г. О. Заварзіна термін «какосфера» епізодично використовувався деякими дослідниками як досить невизначене позначення чогось поганого, негативного, в біології (Кузин Б. С. [Архівовано 12 червня 2021 у Wayback Machine.]) як образ якоїсь «сфери нерозумності „, під якою малося на увазі все, створене людиною, і в філософській науці як“ сфера зла, або какосфера всередині антропосфери»[2].

Загальний огляд[ред. | ред. код]

Какосфера — в першу чергу — це феномен у природному середовищі. Антропогенні впливи призвели до порушення ходу природних процесів в природі, до зникнення тисяч видів живих організмів, появи в природному середовищі синтетичеких речовин, виникнення нових, неможливих раніше процесів. Викликавши ці порушення, людина тепер змушена постійно усувати шкідливі і небезпечні наслідки власної діяльності, оскільки пошкоджене людиною природне середовище цього зробити в повному обсязі вже, або в принципі не може. Таке, створене людиною нове середовище проживання, існуюче в протиріччі з природним плином природних процесів вороже і природі, і людині, і є какосфера.

Згідно Г. О. Заварзіну, "Закономірності розвитку какосфери складають окрему область знання — какологію, пов'язану з санітарно-епідеміологічним підходом, якщо брати людську складову, і з захистом природи від людини, якщо враховувати, що природа надає «екологічні послуги», якими позначили життєзабезпечуючі функції біосфери. Втративши «екологічні послуги» біосфери, людство змушене буде жити як би у величезному підводному човні з автономною системою життєзабезпечення — технічному втіленні ноосфери в мініатюрі. "[1]

З іншого боку, какосфера існує і «в головах», вона — частина культури сучасного світу. Зруйнувавши природне середовище і підмінивши його какосферою, людство змінило і себе. «Хвороби цивілізації», в тому числі серцево-судинні захворювання, онкологічні та генетичні захворювання, викликані постійним перебуванням в забрудненому середовищі, вживанням сучасних ліків, споживанням неякісних продуктів харчування, ожиріння та інші хвороби — теж складові какосфери. Постійна потреба сучасного урбаниста в додаткових стимуляторах, заміна живого спілкування віртуальним, підміна мистецтва сурогатами шоу-бізнесу також можуть бути віднесені до какосфери, будучи одними зі складових діяльності людства на планеті і її результатів.

Г. О. Заварзін протиставляв какосферу ноосфері: "Вона відрізняється і від ноосфери. Область розуму (ноосфера) характеризується суперечливістю ідей: тут кожне нове положення викликає свою антитезу і протестну психологічну установку. В результаті змінюються домінанти в суспільній свідомості, і сфера розуму перебуває у стані постійної нестійкості. Характерний час для зміни домінант — десятиліття, за яке виникає і йде в забуття мода. Термін цей обумовлений зміною поколінь і їх становленням. Підтримка розумової нестійкості і суперечливої різноманітності ідей позначають як лібералізм, історично передує фазі нестійкості в існуванні популяції. "[1]

Якщо в природних умовах домінантою є виживання виду, і кожен окремий представник виду, або особина, діє відповідно до цієї домінанти, то в какосфері ця природна пріоритетність змінюється на протилежну: "Всередині популяції «боротьба за існування», "виживання пристосованих"призвели до уявлення про примат особи над популяцією. Звідси розвиток какократії — домінування негідників. Українське слово «негідник» означає людину непридатну до суспільних відносин, а не просто нездатну до виконання своїх обов'язків, як можна подумати. Грецький термін «какократія», запропонований академіком Б. В. Раушенбахом для періоду «первісного нагромадження капіталу» в Росії, означає правління поганих людей. "[1]

Різноманіття какосфери[ред. | ред. код]

Прояви какосфери в сучасному житті різноманітні. «Какосфера захоплює літосферу — в ній виникають антропогенні геологічні тіла. Перш за все це звалища навколо великих міст. Ще більш масштабний приклад какосфери — гірничопереробна промисловість, відвали якої досягають мільярдів тонн.»[3] "Верхня межа какосфери виходить за межі біосфери, про що свідчить наявність "космічного сміття"в ближньому космосі."[4]

Какосфера має своє відображення і в соціумі. Так, В. М. Лівшиць пише: «Породила какосфера і агресивну поведінку людини в небаченому раніше масштабі. Якщо в колишні часи переважала агресивна групова поведінка (армія), то тепер агресія персоніфікувалася до рівня окремого терориста. Для свого порятунку суспільство змушене буде все сильніше обмежувати права всіх громадян.»

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

  • Устойчиво ли развитие?, К. М. Петров [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], статья в № 10/2007 газеты «География» издательского дома «Первое сентября».
  • Сывороткин В. Л. Нобелиат в эпоху какосферы, или климатология как буржуазная лженаука. В сб. под ред. Федорова А. Е. Система «Планета Земля» (Нетрадиционные вопросы геологии). XVI научный семинар 2008 г. с секцией «Тунгусское событие 1908 г. — земная природа» 2008. 624 с. ISBN 978-5-397-00196-0
  • Василенко Василий Николаевич. Ноосферная концепция развития социальных институтов: Дис. … д-ра филос. наук [Архівовано 15 травня 2018 у Wayback Machine.] : 09.00.11 Волгоград, 2005 313 с. РГБ ОД, 71:06-9/40
  • Заварзин Г. А. Какосфера. Философия и публицистика / Г. А. Заварзин. — М.: Ruthenica, 2011. — 460 с. — ISBN 978-5-87317-689-2
  • Аннотация на книгу Г. А. Заварзина «Какосфера. Философия и публицистика», М.: Ruthenica, 2011, в журнале «Природа», № 12, 2011 [Архівовано 25 червня 2018 у Wayback Machine.], стр. 79
  • Здоровое обитание на Земле — основа глобального механизма. Д. М. Смолев, А. В. Празукин, К. М. Хайлов, в журнале «Экология и жизнь», № 2 (123), 2012,[недоступне посилання з квітня 2019] стор. 4.
  • Все мы вышли из бактериального сообщества, Лев Московкин. Московская правда. 28.08.2012 г.
  • Как выжить в наше время / Ю. В. Чайковский // Вестник Российской академии наук. — 2012. — Т. 82, № 1. — С. 70-77. — Библиогр.: с. 77 (20 назв.). — Рец. на кн.: Заварзин, Г. А. Какосфера. Философия и публицистика / Г. А. Заварзин. — М.: Ruthenica, 2011. — 460 с. . — ISSN 0869-5873

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г «Антипод ноосферы» [Архівовано 14 квітня 2018 у Wayback Machine.], Г. А. Заварзин, Вестник Российской Академии наук, 2003, том 73, М 7, с.627-636.
  2. Ганжин В. Т. Смыслообретения и смыслоутраты в культуре и биографии личности (опыт аксиологического анализа проблематики). \\ Психолого-педагогические и философские аспекты проблемы смысла жизни (материалы 1 и 2 симпозиумов) — М., 1997. — С.181.
  3. pdf «Конспект з основ какологіі», С. М. Комаров, «Химия и жизнь» № 1, 2006, с. 28.
  4. [1] [Архівовано 3 жовтня 2015 у Wayback Machine.]. Наука в Сибири. — 2004. — N 2 (січень). — С.6