Каландьонок Микола Анатолійович
| Микола Каландьонок | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 1 січня 1949 (75 років) |
| Місце народження | Мстиж, Мінська область, УРСР |
| Громадянство | Україна |
| Національність |
 Україна |
| Професія | композитор, педагог |
| Освіта | Національна музична академія України імені П. І. Чайковського |
| Премії | Міжнародна премія імені Валентина Михайлюка (2001) |
Мико́ла Анато́лійович Каландьо́нок (нар. 1949) — український композитор, педагог.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1 січня 1949 року у селі Мстиж Мінської області. Закінчив Київську консерваторію 1978 року (клас Андрія Штогаренка).[1]
Між 1980—1987 був керівником колективів художньої самодіяльності Будинку вчителя, водночас викладав у Музичному училищі ім. Р. Ґлієра (1982—1986). Член НСКУ з 1985 року. Від 1987 — на творчій роботі, має записи на Українське радіо. Від 2006 пише музику до вистав Київського театру ляльок.[1]
Твори автора[ред. | ред. код]
Музика для симфонічного оркестру[ред. | ред. код]
- симфонічна-кантата «Дзвони Хатині» (1979)
- «Концертино» (1981)
Музика для камерного ансамблю[ред. | ред. код]
- Тріо для струнних інструментів (1980)
- Струнний квартет (1983)
Хорові твори[ред. | ред. код]
- Цикл «Осінь» для мішаного хору а капела на сл. М. Рильського, В. Сосюри, П. Тичини, Б. Чіпа (1983—1989)
Пісні й романси[ред. | ред. код]
- «Білі лілеї» на сл. Віктора Герасимова
- «Будь кохана» на сл. Бориса Чіпи
- «Забуваєм себе, забуваєм» на сл. Бориса Чіпи
- «Кажуть люди, що лукава» на сл. Бориса Чіпи
- «Калиновий жар» на сл. Бориса Чіпи
- «Однієї долі два крила» на сл. Владлена Ковтуна
Музика для художніх фільмів[ред. | ред. код]
- «Голод-33» (1991, у співавт. з Віктором Пацукевичем),
- «Тримайся, козаче!» (1991, у співавт. з Віктором Пацукевичем)
Музика для документальних фільмів[ред. | ред. код]
- «Просвітлої дороги свічка чорна» (1992, у співавт. з Віктором Пацукевичем; реж. Станіслав Чернілевський),
- «Хай святиться ім'я твоє» (1992—1993, у співавт. з Віктором Пацукевичем; реж. Наталія Акайомова),
- «Златокрай» (1995).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б С. Й. Лісецький (2012). Каландьонок Микола Анатолійович. Енциклопедія сучасної України. Архів оригіналу за 1 лютого 2018. Процитовано 1 лютого 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
- Каландьонок Микола Анатолійович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 285.
|
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |