Кальфа Ісаак Абрамович
| Кальфа Ісаак Абрамович | |
|---|---|
| Народився |
20 січня (1 лютого) 1894 Євпаторія, Таврійська губернія, Російська імперія |
| Помер |
17 березня 1950 (56 років) Євпаторія, Кримська область, РРФСР, СРСР ·туберкульоз |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | лікар |
| Галузь | медицина |
| Alma mater | ОНУ ім. І. І. Мечникова |
Ісаак Кальфа (20 січня (1 лютого) 1894, Євпаторія, Таврійська губернія — 1950, Євпаторія, Кримська область) — лікар-інфекціоніст .
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в караїмської сім'ї. Рано втратив батька, який помер від холери в віці 46 років. Виховувався матір'ю, Ганною Овдіївна[1]. Закінчив медичний факультет Новоросійського університету в Одесі в 1916 році[2]. Служив військовим лікарем в Карпатах, де йшли важчі бої часів Першої світової війни[3]. Після закінчення війни повернувся до Євпаторії, 1921 року був направлений на роботу в інфекційну лікарню, де і пропрацював до кінця життя[2]. Він був хорошим лікарем і лікував все керівництво міста. Під час нацистської окупації був головним лікарем євпаторійської дитячої міськлікарні. Одним з відомих пацієнтів Ісаака Кальфи був поет Володимир Маяковський, який відпочивав в Євпаторії разом з Лілею Брік.
Євпаторійці дуже поважали доктора Кальфа і довіряли йому. Він ніколи не брав у хворих людей грошей. Допомагаючи іншим лікар Кальфа не зміг допомогти собі: він помер від туберкульозу в 1950 році[1].
Родина[ред. | ред. код]
Був одружений на Естер Бобович (1895, Одеса — 1969 Євпаторія)[1]. Їхній син — Олексій Кальфа (1919—1980) — депутат євпаторійського міської ради, головний лікар Дитячого територіального медичного об'єднання Євпаторії (1958—1961), голова постійної комісії з охорони здоров'я, соцзабезпечення і курортів. Онуки — лікар-рентгенолог Ілля Кальфа і доктор фізико-математичних наук Олександр Кальфа[3].
У 1941 році Олексій Кальфа закінчив Кримський медичний інститут, був призваний до армії. Служив в медсанбаті 4-ї ударної армії, а після — в 3-му механізованому корпусі. Воював у Прибалтиці, закінчив війну в Кенігсберзі. Після закінчення війни О. Кальфа деякий час служив в Запоріжжі, потім повернувся до рідної Євпаторії, оселився в спадковому будинку. Працював лікарем-ординатором в дитячій міській лікарні, а після — в санепідінстанціі на посаді головного інфекціоніста курорту[3].
Будинок родини Кальфа в Євпаторії знаходиться по вул. Просмушкіних, 18 і є пам'ятником архітектури і містобудування.
Нагороди[ред. | ред. код]
За відмінну роботу лікаря І. Кальф були присвоєні звання: «Заслужений лікар Кримської АРСР», «Відмінник охорони здоров'я м Євпаторії». А. Кальфа був нагороджений орденом «Знак пошани», почесними знаками «Відмінник охорони здоров'я» та «Відмінник курортів Криму». На будівлі дитячої лікарні в Євпаторії висить меморіальна дошка, на якій написано: «У дитячій лікарні м Євпаторії беззавітно працювали лікарі Кальфа І. А. (1896—1950 рр.) і Кальфа А. І. (1919—1980 рр.)» [4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Кальфа А. А. Дед и бабушка Кальфа (воспоминания Александра Кальфа). История Евпатории. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 25 квітня 2019.
- ↑ а б Ельяшевич, 1993, с. 85.
- ↑ а б в Последний представитель врачебной династии Кальфа: «Мой дед, если видел что семья бедствует, сам подкладывал купюры под рецепт». kp.ua. Комсомольская правда в Украине. 6 жовтня 2010. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 25 квітня 2019.
- ↑ Лебедева, 2002, с. 44.
Література[ред. | ред. код]
- Ельяшевич Б. С. Часть II. Караимский биографический словарь (от конца XVIII в. до 1960 г.) // Караимы / под ред. М. Н. Губогло, А. И. Кузнецова, Л. И. Миссоновой, Ю. Б. Симченко, В. А. Тишкова. — М. : Институт этнологии и антропологии РАН, 1993. — Кн. 2. — 238 с. — («Народы и культуры»). — 250 екз. — ISSN 0868-586X.
- Лебедева Э. И. Пример для потомства. — Симферополь, 2002. — 107 с. — ISBN 966-7348-07-5.
Посилання[ред. | ред. код]
- Дом Кальфа. Крымский архитектурный портал. 8 квітня 2010. Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 31 травня 2021.